На прем'єру свого фільму до Львова приїхала польська режисерка 63-річна Аґнєшка Голланд. Цьогоріч її стрічка "У темряві" була у п'ятірці претендентів на "Оскар" як "Найкращий фільм іноземною мовою". 26 серпня картину показали на фестивалі "Кінолев".
Дія фільму відбувається в окупованому нацистами Львові. Головний герой — працівник каналізації і дрібний злодюжка Леопольд Соха. Він зустрічає в колекторі гурт євреїв. Ті через підкоп утекли з гетто, де нацисти влаштували масовий розстріл. 14 місяців Соха разом з колегою допомагає їм переховуватися.
У стрічці двоє героїв-українців. Один — поліцейський Бортнік, давній знайомий Сохи. Він разом з німцями розстрілює євреїв. Часто п'є, вигукуючи при цьому "Будьмо!". Другий — працівник майстерні при Янівському концтаборі у Львові. Допомагає одному з євреїв потрапити в концтабір, щоб знайти подругу. Брати гроші за це відмовляється.
Зал кінотеатру "Копернік" на 173 місця набивається повний. Вхід вільний. Глядачі зносять усі крісла з кафе кінотеатру. Дехто сідає на підлозі. Близько півсотні осіб не пускають всередину.
Персонажі фільму спілкуються чотирма мовами — польською, німецькою, українською та ідиш. Перегляд триває майже 2 год. Оплесків мало, глядачі мовчки розходяться. До режисера підходить чоловік у білій сорочці з коротким рукавом:
— Для чого ви показуєте неправду? Усі гниди у вашому фільмі — українці.
— Але ж так було, українці служили в поліції Третього рейху. Це історична правда, — розводить руками Голланд.
— Це були винятки. А ви показуєте їх як явище, — підвищує голос чоловік. Режисер відмахується і йде геть.
На вулиці Аґнєшку перепиняє представник єврейської громади Мейлах Шейхет, 59 років. Він у чорній рясі і шапочці, має довгу сиву бороду.
— Ви зняли дуже світле кіно, — тихо говорить. — Але для чого так багато еротичних сцен? Можна було це якось приховати.
Режисер разом з організаторами "Кінолева" прямує до будинку навпроти кінотеатру. Там до окупації мешкала одна з героїнь фільму — Крістіна Хіґер. Її спогади стали основою сценарію. Зараз живе у Нью-Йорку, не змогла прилетіти через стан здоров'я. Піднімаються на четвертий поверх.
— Більшість квартир у центрі за радянських часів переробили на комуналки, — розповідає сусідка знизу. — Але тут нічого не змінили. Помешкання дуже велике.
Далі Голланд прямує на вул. Валову, де тривають інші покази фестивалю.
— Ми дуже хотіли знімати фільм у Львові, — розповідає дорогою. — Були тут чотири дні. Але виявилося, що дешевше провести зйомки в Польщі та Берліні. Тому в ролі Львова виступила Лодзь. Ваші каналізації також не сподобалися. Вони у жахливому стані, знімати там нереально. Задіяла кілька українських акторів. Бортніка грає Міхал Журавскі. Сам він живе в Польщі, але родом з України.
Цікавлюся, чому в Україні досі не зняли подібного фільму.
— Мабуть, у вас надто багато сучасних проблем, щоб братися за висвітлення проблем історичних.
Поліцай повністю вигаданий
— Стрічка побудована на реальних подіях, — коментує історик Андрій Павлишин, 48 років. — Багато змінено. Рятівників насправді було троє, а не двоє. Український поліцай повністю вигаданий — про нього немає жодних згадок у спогадах Крістіни Хіґер. У цьому персонажі є багато неточностей. Скажімо, він сидів у тюрмі. А кодекс злодіїв тих часів не передбачав жодної співпраці з поліцією. Мова поліцая далека від львівського міжвоєнного жаргону. У нього багато русизмів.
— Режисер зробила фільм зі стереотипів, — каже мистецтвознавець 29-річна Яніна Пруденко з Києва. — Німці творять безчинства у Львові, фотографуються з убитими євреями, пиячать. Поляки постають такими собі героями-рятівниками, поліцай — обов'язково українець, євреї — як євреї. Не вистачає ще американських солдатів-визволителів — тоді фільм точно здобув би "Оскар".
2 
1
Коментарі
235