Роботу фотографа Леоніда Козлова "Ранок" показали у столичній галереї "Мистецька збірка". Тут до 20 травня триває виставка "Мистецтво без табу: "Український еротизм". Картини представили художники Іван Марчук, Анатолій Криволап, Петро Лебединець.
— Якщо подивитися на дівчину з Крижополя і дівчину з околиці Парижа, різниці не побачите. Ходять у тих самих джинсах, з голим пупом, на високих підборах. Глобалізація нищить усякі відмінності, — розповідає київський письменник і художник Юрій Логвин, 74 роки. — У XVII столітті на території України й Росії популярними стають народні картинки. На липових дошках вирізали гравюри, їх друкували на папері й дуже яскраво розфарбовували. У росіян ці картинки мали зміст від релігійного до непристойного. В Україні не знаходили на тогочасних народних картинках жодного еротичного зображення з оголеною моделлю. У нас дорослі діти не могли говорити при батьках на сексуальні теми. Хіба під час весілля дозволялися сороміцькі співанки. Особливо, коли виявлялося, що наречена не була незайманою. Прекрасні зразки еротизму є в "Енеїді" Івана Котляревського. Там Еней підмовляє Дідону паритися в бані, а троянці з дівчатами йдуть хто в гречку, хто в кущі. Першим високого класу художником, який дав зображення оголеної жіночої натури, став Тарас Шевченко.
Я свій перший малюнок з оголеною натурою зробив 1954-го. Від 18 до 50 років жінка виглядає привабливо, якщо це не скелет, хворий на анорексію. Не визнаю силікону й будь-яких пластичних операцій. Хіба людина спотворена нещасним випадком.
2 
1
Коментарі
1