Тарас Жирко в "Сузір"ї" ставить виставу про Едіт Піаф

 

Прем"єра вистави "Ассо та Піаф" у майстерні театрального мистецтва "Сузір"я" відбудеться 1 березня. П"єсу про життя французької співачки написав український драматург Олег Миколайчук. Ставить її актор київського Театру імені Івана Франка Тарас Жирко, 47 років.

— Це вистава про стосунки Едіт Піаф та одного з її чоловіків Реймона Ассо, — розповідає він у перерві між репетиціями. — Ми не намагаємося досягти якоїсь зовнішньої схожості. Я хочу спробувати показати, як з"являється такий феномен, як Едіт Піаф.

Роль прими виконає актриса театру Франка Оксана Батько. Її коханого зіграє "голос Майдану" Євген Нищук.

"Ассо та Піаф" — шоста режисерська робота Жирка. Чотири постановки він здійснив у театрах Львова. До 2004-го жив на два міста, працював у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. Потім переїхав до Києва, влаштувався в театр Франка.

— Переїхали через дружину (Тарас одружений з актрисою Тетяною Олексенко. — "ГПУ"). Ми познайомилися в театральній антрепризі в Києві. Режисер Мирослав Гринишин ставив "Дон Кіхота". Я грав заглавну роль, а вона Дульсінею. Ми одне одного сіпали: я її до Львова, вона мене до Києва. Але коли народився син, вирішили жити у столиці. Синові зараз 4 роки і 8 місяців.

Раз на півроку вони обидва їздять до Львова: Жирко грає головну роль у виставі "Ісус, син Бога живого", син виходить в епізоді. Виставу поставив художній керівник заньківчан Федір Стригун.

— Усе моє життя ділиться на дві частини — до цієї ролі і після, — каже Тарас.

Свою першу режисерську роботу в Києві він присвятив львівській режисерці Аллі Бабенко.

У свої 47 я назбирав уже щось таке, що хотів би розказати

— У Львові вона зробила зі мною "Ідіота" Достоєвського — вперше українською мовою. Я грав Мишкіна. Якось до нас на репетицію прийшло багато поважних людей з університету. Алла зупиняє репетицію і каже: "Жирко, а де ви вчилися? Хто вам дав диплом? Ви профнепридатні! Йдіть до Стригуна і пишіть заяву, що ви відмовляєтеся від ролі". Уявіть, яке приниження. Я пережив його, і тоді зрозумів, для чого вона це зробила: хотіла витягнути з мене ті емоції, які переживав князь Мишкін. Роль пішла. Коли я їхав до Києва, сказала: "Я вас зробила, а тепер хтось буде вами користуватися". Була зла на мене.

Вистави Алли Бабенко за участі Тараса Жирка, поставлені за творами Антона Чехова, були відзначені на чеховському фестивалі в Меліхово під Москвою.

— Першого разу привезли ми туди "Дядю Ваню", — згадує Тарас Жирко. — Нас чудово приймають. "А на каком языке вы будете играть спектакль?" — цікавляться. Ми сказали: тією, що й афіша, якою ж іще мовою український театр показуватиме виставу? "Но это же Чехов!" — обурилися господарі. Тоді ми запитали, чому ж вони не грають Шекспіра мовою оригіналу. Непорозуміння вичерпалося, коли ми зіграли першу виставу. Нас просили привозили на фестиваль усе, що будемо робити з Чеховим. Після того ще декілька разів їздили, і всі вистави сприймалися на "ура".

Не шкодуєте, що переїхали до Києва?

— У Львові театральна ситуація більш герметична і там менше всього відбувається. Київ справляє враження міста, де вирує мистецьке життя. Але за цим виром дуже багато піни, а іноді навіть сміття. У Києві більше споживача, який хотів би це побачити. Не важливо, де людина живе, чи мелькає вона по телевізору. Не існує провінції духу. Головне, треба до свого діла ставитися серйозно. Я чесно ставлюся до театру. Витираю ноги, перш ніж зайти на сцену.

Пішли в режисуру, бо не мали ролей у театрі?

— Так, у мене зараз ролей менше, ніж хотілося б. У театрі Франка їх чотири. Але думаю, все ще попереду. До того ж, у свої 47 я назбирав уже щось таке, що хотів би розказати. Але ті ролі, які отримую, вони для мене замалі, не дають такої можливості. Як у жінок, коли буває багато молока, а дитина не їсть. І в них починається мастит, груди розпирає. Коли тебе розпирає, а ти не маєш можливості говорити, це викликає депресію.

1961, 31 січня — Тарас Жирко народився у Львові

1981 — закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого

1988–2004 — працює в Театрі імені Марії Заньковецької у Львові

1994 рік — зіграв Ісуса Христа у виставі "Ісус, син Бога живого"

2001 — вистава "Дядя Ваня" була відзначена на фестивалі "Меліховська весна", грав у ній доктора Астрова

2004 — переїздить до Києва, актор Театру імені Івана Франка

2006 — поставив першу виставу в Києві, "Агасфер" у Театрі ім. Франка

Знімався у фільмах "Час збирати каміння", "Роксолана", "Залізна сотня"

×