— На білоруському кордоні мене затримали, — розповідає львівська поетеса 21-річна Вікторія Дикобраз. — Заснула в електричці. Білоруські прикордонники забрали в частину й допитували чотири години. Знайшли в речах мою книжку. Старлей дуже здивувався. Уперше бачив живу поетесу.
Вікторія торік презентувала збірку "Семантика наших прикрас" у 19 містах України. Книжка стала дипломантом премії "Золотий кларнет" як найкращий поетичний дебют.
— Хотіла поєднати поезію текстову й візуальну. Залучила подругу-дизайнерку. Вона за допомогою трьох кольорів доповнила мої вірші.
"Золотий кларнет" вручали в київському ресторані французької кухні "Трес Францес". На конкурс надіслали 17 книжок. До фіналу дійшли п'ять.
Полтавка 32-річна Олена Задорожна потрапила до п'ятірки найкращих зі збіркою "Той, що зумів воскреснути". У ній — вірші, написані під враженням війни на Донбасі. Олена як волонтер допомагає бійцям АТО. Їздила на фронт.
— Багато віршів створила, коли хлопці тримали оборону Донецького аеропорту, — каже Задорожна. — Ця книжка для них і про них. Чимало примірників передала на передову. Найбільша нагорода, коли солдати пишуть: "Розумію, про що ти говориш". Поезія — це емоції. Один з останніх віршів народився, коли бігла вокзальною площею. Зупиняєшся, занотовуєш у мобільний. У мене там 100 недописаних текстів.
Переможцем "Золотого кларнета" став аспірант 24-річний Ігор Астапенко зі збіркою "Щільник".
— Мій текст лаконічний. Майже немає довгих речень. Є образ бджоли, меду, солодкості. Граюся зі словом, будовою тексту, але сенс не втрачається, — говорить Ігор. За перемогу в конкурсі отримав 500 грн.
— Молода поезія темпераментніша, — зазначає письменник 56-річний Володимир Даниленко. — Поетика 1970-х дуже закрита. У 1980–90-х — епатажна. Сучасна не така примхлива, але відвертіша.
Коментарі