Український скульптор 44-річний Влад Волосенко 17 років живе в Канаді. Його роботи є в Торонто, Лос-Анджелесі, Дубаї та Москві. Нещодавно він відвідав симпозіум скульпторів у селищі Седнів на Чернігівщині.
Володимир виходить із їдальні бази спілки художників у Седневі з апельсином у руках. Ідемо на майданчик, де працюють скульптори.
— Композиція складатиметься з трьох частин, — розповідає Волосенко. — Знизу — прямокутний блок, на ньому лежатиме основна фігура. Над нею кріпитиметься на штирях ось така штука, — дістає картонний шаблон. — Ця частина ще не готова.
— На що схоже? — запитує скульптор.
— Дельфін чи парусник, — відповідаю.
— Дивись: ось ноги, ось живіт, ось сіська, — торкається рукою. — Це довга шия і молотоподібна голова. Трипільські мотиви.
Сідаємо під яблунею. Влад викладає на стіл пачку цигарок "Вінстон". Навіть у тіні не знімає чорних окулярів.
— В українських скульпторів героїчна епоха ще не скінчилася. На кожній роботі — красівості. Кожен думає, чим красивіше він зігне пальчик на роботі в якусь хрінь, тим дорожче його куплять, — каже. — Коли я бачу роботу, то не приглядаюсь, що там зображене, а дивлюся, що в художника було в голові. А то наліплять мордяк і радуються. У світі мова пластики йде разом з архітектурою. А в нас — культура надгробків.
Пішки через болото перейшов німецько-французький кордон
Волосенко говорить, що в Канаді знайшов себе. За кордон виїхав 1991 року. Спочатку — до двоюрідного брата в Німеччину. Подорожував автостопом. Пішки через болото перейшов німецько-французький кордон. Півтора місяця жив у Парижі. Згодом нелегально перебрався до Канади. Працював у ливарних майстернях. Потім у дизайнерському бюро. Мав власну фірму із виготовлення скульптурного оздоблення для будинків.
— На Заході більше "прайвасі" — особистісного, — додає. — Книжки, кіно, виставки — для особистісного розвитку. Найголовніше в житті людини — намагання отримати свободу.
У Торонто скульптор має майстерню площею 300 кв. м. У ній живе і працює. На російській вечірці 1996 року познайомився із майбутньою дружиною.
— Вона москвичка, вихователька в дитсадку. Два роки зустрічалися. Одружились 1998-го. Чотири роки тому розійшлися. У жінки є сторона почуттів і матеріальна. Матеріалізм у неї переміг. Коли тобі кажуть: твої дерев"яшки мені до с...ки, а пральну машинку хочеться більше, ніж чоловікової творчості...
До Седнева Влад Волосенко приїхав із 9-річним сином Володимиром.
— Малий живе на два будинки — то зі мною, то з матір"ю. Без проблем його забираю, як колишній дружині треба кудись поїхати із друзями. Син уже пробує щось ліпити, тюкати камінь. Рано ще говорити, але я буду тільки радий, як піде моїми слідами. Українською Володя не говорить, лише російською. Хочу, щоб тут повчився рідної мови. У Седневі якось ішли біля вокзалу й бачимо, п"яницю тягне міліціонер. Алкаш опирається, каже міліціонерові "сука". Малий перепитує: "Папа, ты слышал, что он ему сказал?! Вау! Тут свободы больше, чем в Канаде!".
В Україні у скульптора залишилася мати. Влад Волосенко планує рік пожити в Києві.
4 
1
Коментарі
2