— Люблю читати есе, а до романів ставлюся обережно, — каже польський режисер 61-річний Кшиштоф Зануссі у столичному виставковому центрі "Акко Інтернешнл".
10 червня тут нагороджували переможців літературного конкурсу "Коронація слова 2010".
— Нічого свіжого та нового до рук не беру. Читаю лише перевірені книжки, які літературознавці називають шедеврами. Подобається італійська класика ХХ століття, особливо — письменник Джузеппе Домассі. А недавно відкрив угорського літератора Мараї. Раніше його твори не видавали, бо були забороненими. Українська література популярна в Польщі, зараз нас накрила хвиля любові та симпатії до України. Російську не люблять. У Варшаві стоїть пам"ятник Шевченку, а Пушкіну ніяк не зберуться поставити.
Сідає за стіл поруч зі співаком Віталієм Козловським. Під пахвою тримає журнал "Космоледі".
Офіціант кладе на столі вісім пачок чіпсів "Люкс", півлітрову пляшку кока-коли і жменю цукерок. Зануссі відсовує журналом пачки з чіпсами. Вітається з актором Остапом Ступкою, 43 роки.
— Як твій батько? — запитує в нього. — Обіймай його від мене.
Остап киває. Витирає рукою піт із чола, на клаптику паперу записує номер свого мобільного і дає Зануссі. Той ховає його до кишені, обіцяє передзвонити.
— У моїй квартирі нікуди складати книжки, — хвалиться Остап. — Люблю читати мемуари та спогади відомих людей. Перед сном читаю казки. Часто перечитую "Пригоди Піннокіо". Це — перша книжка, яку я сам прочитав. Мама навчила мене читати в 5 років. Мої діти таких здібностей не проявляють: Христинка почала читати у 7, а Богданчик ще зовсім малий.
Ведучі на сцені вручають премії "Коронація слова". Першим нагороджують луцького синоптика 59-річного Володимира Лиса. За роман "Століття Якова" вручають 30 тис. грн і корону, покриту 24-каратним золотом. По вінцях корона викладена яскравими рубінами.
— Виграш докладу до своїх заощаджень. Збираю гроші синові на квартиру, — каже Володимир. — Пишу твори тільки вранці. На роботі не написав жодного рядка. Я народився через п"ять років після війни. Мого дядька відправили в заслання, а нашу родину з Волині переселили до Дніпропетровська. Це поклав в основу роману. Головного героя писав зі 102-річного діда з Волині. Поїхав у село, де він жив. Заходжу в хату, а його баба каже: "Дід на велосипеді поїхав на базар хліба і помідорів купити". Я за голову вхопився, подумав, хіба можна таку стару людину на базар посилати. За кілька хвилин на подвір"я заїжджає нічогенький дідок. Він воював у двох війнах, перехворів туберкульозом, але вижив.
До Володимира підходить член журі конкурсу Анжеліка Довженко, 40 років.
— Після вашого роману отримала культурний шок. Кілька днів ходила під враженням, уявляла, як виглядає Яків. Під час Київського кінофестивалю сиділа поряд із Богданом Ступкою і зрозуміла, що ваш Яків схожий на Богдана Сильвестровича. Буду просити про екранізацію вашого роману зі Ступкою в головній ролі.
Киянину Едуарду Богушу за найкращий кіносценарій вручають 15 тис. грн. Коли сходить зі сцени, кілька купюр по 500 грн випадають із рук на підлогу. Він присідає і починає їх збирати.
1 
1
Коментарі