Із 63-річним Ігорем Січовиком зустрічаємося в Спілці письменників. 2004-го він став відомим завдяки дитячій книжці "Неймовірні пригоди Мюнхгаузена в Україні".
— Учора написав собі епітафію, — письменник сідає в м"яке крісло. — "Тут лежить гуморист, мав до гумору хист, перехожий, спинись і йому посміхнись". Доки писав, думав: треба, щоб про всяк випадок така річ у письменника була, — закидає ногу на ногу.
Розповідає, чому зробив своїм героєм Мюнхгаузена.
— Він живе в кожному українцеві. Ми не втрачаємо надії, навіть якщо голова під гільотиною. Я поселив Мюнхгаузена на Запорізькій Січі. В Україну його зове один друг-козак. Мюнхгаузен мандрує пеклом і раєм. У пеклі я поселив героїв, за прізвищами яких легко вгадуються політики. Литвин — Чортвин, Піскун — Біскун, Медведчук — Чортівчук, а Кучма — начальник пекла. Його назвав Дуриллом. Юля Тимошенко — жертва пекла, кипить у котлах, бо дрова крала. Ющенка зробив напівгрішником. Він у пеклі в смолі "то виринав, то потопав".
У плагіаті ніхто не звинувачував?
— Якийсь чоловік листа прислав. Каже, теж писав про Мюнхгаузена. Грозився до суду подати, бо і в мене, і в нього герой на повітряній кульці летить із Туреччини в Україну.
2003-го уривки з книжки Січовика виходили в журналі "Барвінок".
— Один хлопчик у листі пожалівся, що передплатив "Барвінок" на наступний рік, а в першому номері сповістили, що пригоди Мюнхгаузена скінчилися. Хлопчина писав, що жити без них не може. То для мене була найкраща в житті рецензія.
Знімати мультфільм не плануєте?
— Ходив на кіностудію Довженка. Коли прийшов підписувати угоду, запитали, чому я прив"язав Мюнхгаузена до України. Я почав доводити, що Мюнхгаузен історично міг бути в Україні. Довів навіть, що він міг із філософом Сковородою зустрітися. Мене попросили, щоб переписав сценарій під Росію. Давали 600 доларів. Не погодився, на Росію я не пишу, навіть за гроші. Казали: "Бери, бо пошкодуєш. Іншим ми по 150 платимо".
Встає з крісла, пересідає за письмовий стіл.
Зробив спільний образ Лукашенка, Кучми та Фіделя Кастро
— Недавно дзвонили зі львівської студії "Гала-фільм". Сказали, гроші назбирають і екранізують книжку.
2004-го Січовик створив сатиричну повість "Дурилло. Сповідь президентського песика".
— Зробив спільний образ Лукашенка, Кучми та Фіделя Кастро, — підпирає руками голову, сміється. — Там про все розповідає пес президента. Звернувся до знайомого, який працював у секретаріаті Кучми. Попросив, щоб той описав, як там, і що відбувається. Він запропонував написати, як я собі уявляю. Потім сказав, що я все вгадав.
Твір Січовик закінчив за півроку до помаранчевої революції.
— Якраз мала починатися передвиборча кампанія. Думав, що книга комусь стане вигідною, що її видадуть. Дав почитати Роману Безсмертному. Йому сподобалося, але грошей він не знайшов. Я звернувся до Яворівського, та він ніяк не мав часу прочитати. Так моя повість тільки в рукописах залишилася.
"Дурилло-2" писати не надумали?
— А що там його писати? — хапається Січовик за голову. — Зараз можна навіть "Дурило-5" написати. Є про кого і про що. Перечитав своє "Дурилло" і зрозумів, що Ющенко абсолютно вкладається в рамки Кучми.
2 
1
Коментарі