— Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї. Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни, — декламує свої вірші у мікрофон поет Сергій Жадан, 39 років. Він виліз на цегляний 1,5-метровий куб посеред двору спального району у Чернівцях. 7 вересня на IV фестивалі "Меридіан Черновіц" відбулися читання "Поезія у спальних районах".
— Говорит красиво, без бумажки, — його слухає місцевий 73-річний Іван Дмітрієв. Рукою сперся об паркан-сітку, в другій тримає вудку. — Сам пишу, но меня никто не публикует. Не знаю украинской грамматики, пишу на русском. Лирику, которая не касается политики, еще люди слушают. Но меня больше интересуют события в стране. Пишу, что все перевернулось с ног на голову. Поэтому меня считают коммунистом. Служил я на Камчатке, там была газета "Тихоокеанская вахта". В редакции любители собирались и каждый читал свое. Соединенные Штаты в это время провоцировали Советский Союз. Тогда я такое написал: "Вновь хотите, чтоб не знала земля покоя и тишины, чтоб солнце красное вставало в кровавом зареве войны?". Піду вже, нічого сьогодні не піймав. Якщо буду сидіти, то жінка насварить.
— А хто цей вірш читав? — питає далекобійник Едуард Ільчук, 42 роки.
— Сергій Жадан, — відповідаю.
— Уперше чую. Він патріотичний, викрив усі суспільні неполадки. Зараз по-любому зайду в інтернет, прочитаю його біографію і вірші. Хоча би яку об'яву повісили. У нас на першому поверсі є стенд для оголошень. Почув із балкона, як цей Жадан виступає, спустився. Читаю пригодницькі романи. Друзі порекомендували "Бот" українського письменника Максима Кідрука. Дуже захватующа книжка. Але читаю рідко, бо постійно в дорозі.
У подвір'ї житлового комплексу "Водограй" на дерев'яних барних стільцях сидять сотня глядачів. Просять поетів виступити ще.
— Сусідка каже, багато людей на вулиці, мабуть, здають під'їзд. У нас же новий будинок. Прийшла з цікавості, а зустріла оцей збір, — Людмила Ковальова, 63 роки, чекає на подругу. — Не було оголошення. Даже охраннік нічого не знав. У нас багато молодих мам із дітьми, вони би послухали. Виглядає сучасно, як у євространах. Я 13 років прожила в Італії. Там молодь збирається у парках, сідає на травичку і збори проводить. Мала чоловіка-італійця, а коли він помер, повернулася до Чернівців. Тут у мене дорослі діти. Читати подобається Катерину Вільмонт, — переходить на російську, — она пишет женские романы. Стиль примерно, как у Дарьи Донцовой. Первые были очень интересные, новые мне не идут.
На постамент зі стільчика піднімається німецька поетеса Енн Коттен, 31 рік.
— Мам, прийди і принеси дозиметр. Щось із цими віршами не так. Щойно я торкаюсь серцевини, вони йдуть за мною слід у слід, — Жадан читає після Коттен переклад її вірша "Важкі елементи".
— Трішки знаю німецьку. Коли слухала вірша, сприймала одне, а з перекладу зрозуміла вже інше, — студентка Острозької академії Вікторія Поліщук, 19 років, сидить на плитці, спершись на стіну будинку. Поряд троє подруг. Приїхали сьогодні о шостій ранку. — Втомлені з дороги, вчора ще мали пари. Тут класна атмосфера. Читання у спальних районах — це якраз для такої поезії.
Після виступів дівчата йдуть до Сергія Жадана по автограф.
— Тут було мало мешканців, більше фестивальної публіки, — говорить літератор. — Потрібно шукати читацьке середовище, яке не здогадується про існування сучасної української літератури. Є стереотип, що вона нецікава. Але у багатьох випадках її не читають, бо не знають про неї. Коли відкривають цей пласт текстів, виявляється, що є багато хороших письменників. Українська сучасна література нічим не поступається класиці.
Фестиваль "Меридіан Черновіц" відбувся 6-8 вересня. У ньому взяли участь 50 поетів з України та інших держав.
3 
1
Коментарі