18 листопада Саулюс Сондецкіс, 79 років, уперше диригував Національним симфонічним оркестром України. Зазвичай із ним виступає Володимир Сіренко. Литовець виступав у Київській філармонії. Свій концерт присвятив Шуберту. У концертштюкові для скрипки з оркестром солісткою була Мирослава Которович.
— У мене перед очима постійно стояли кадри з фільму "Ділюсь потаємним". Його зняли у 1980-х про мого батька, скрипаля Богодара Которовича. Він 20 років тому виступав у Вільнюській філармонії, а Сондецкіс диригував, — розповіла "ГПУ" після концерту Мирослава Которович, 33 роки.
Із Саулюсом Сондецкісом спілкуємося в перерві між репетиціями. На столі лежить купа диригентських паличок. Маестро бере одну, крутить у руках. 1960-го у Вільнюсі Сондецкіс створив камерний симфонічний оркестр, який вважали найкращим у Радянському Союзі.
— Я хотів реформ. Вимагав свободи для себе та колективу. Насамперед економічної. Дістало, що доводилося йти до місцевого керівництва — кланятися, домовлятися, просити кожну копійку. Мінкульт виділив 60 тисяч євро, а литовські високопосадовці вивезли ці гроші до Швейцарії. Писав листи в міністерство, виступав по телебаченню. Спочатку диригенти підтримували мене, а потім перестали. 2004-го міністерство мене здихалося, а оркестр ліквідували, — розповідає маестро.
Займаєте якусь посаду в Литві?
— Майже чотири роки не керую камерним оркестром. І принципово не викладаю у Вільнюській консерваторії. Я — вільний художник.
За що живете?
— Виступаю там, куди запрошують. Я — головний запрошений диригент оркестру "Віртуози Москви". Маю свій оркестр у Петербурзі. Нещодавно закінчився трирічний контракт із Грецією, у місті Патра. Раніше гастролював 200 днів на рік. Нині — удвічі менше.
Які у вас гонорари в Європі?
— Якщо назву суму, то більшу ніде не отримаю, — сміється Сондецкіс. — Усе залежить від переговорів. Можу й дарма диригувати, якщо захочу. Із пострадянських країн лише Росія наближається до рівня світових гонорарів. Там музикантам платять приватні структури.
У Києві щодня репетирував по чотири години
Кажуть, вам подобається авторитарний стиль диригування Артуро Тосканіні.
— Я чув записи репетицій Тосканіні. Він горлопанив на своїх музикантів. Ламав диригентські палички. Але зараз це неможливо, — усміхається Сондецкіс. — Музиканти можуть у суд подати, якщо диригент не те що підвищить голос, а й навіть гляне не так.
Музику наших сучасних композиторів у Литві виконують?
— Звісно — Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова. У вас висока музична культура. Нещодавно я повернувся з Брюсселя. Євросоюз готовий дати гроші на україно-литовський проект. Потрібна лише цікава ідея.
У Києві встигли погуляти?
— Я був тут три дні. Щодня репетирував по чотири години. А тоді повертався в готель — бо зимно.
1928, 11 жовтня — Саулюс Сондецкіс народився в місті Шауляй, Литва
1952 — закінчив Вільнюську консерваторію як диригент симфонічного оркестру (нині — Академія музики і театру)
1960 — організував камерний оркестр
1976 — отримав золоту медаль на Конкурсі молодих оркестрів ім. Караяна у Берліні (Німеччина)
1980 — отримав звання народного артиста СРСР
1989 — керує симфонічним оркестром державного Ермітажу в Петербурзі
2004 — пішов із посади диригента камерного оркестру в Литві
45 років одружений із віолончелісткою Сільвією, має синів Саулюса, Паулюса й Вітаутаса
2 
1
Коментарі