— Фільм "Польоти уві сні та наяву" — важливий для української культури. Зафіксував життя радянського інтелігента в епоху занепаду тоталітарної імперії, — каже кінокритик Андрій Алферов, 43 роки. Він — куратор виставки, присвяченої стрічці режисера Романа Балаяна 1982-го. Відкрилася в Національному центрі Олександра Довженка в Києві.
— Кіно розповідає про три дні з життя працівника архітектурного бюро Сергія Макарова напередодні святкування його 40-річчя, — продовжує Алферов. — Для знімальної групи робота над картиною була сповіддю. Побачили в героєві себе. Так само й мільйони глядачів, для яких фільм став дзеркалом. Це портрет епохи брежнєвського застою. Маніфест інтелігенції, риси якої проглядаються в образі актора Олега Янковського. Розгубленість, безладність, нездатність обирати та вирішувати. В атмосфері душевної задухи.
У музейному проєкті досліджуємо не лише творчість Балаяна, а й тему міста. В українському радянському кіно була під негласною забороною.
У Києва склалася трагічна кінематографічна доля. На відміну від Рима чи Нью-Йорка, так і не став героєм фільмів. Місцем, яке визначає характер, поведінку, життя. Балаян найближче до цього підійшов.
На виставці зібрали фрагменти фільмів, знятих у столиці в 1970–1980-х. Живописні твори Любові Рапопорт, Тіберія Сільваші, Віктора Павлова, Тетяни Яблонської.
У роботах класиків документальної фотографії Олександра Ранчукова й Бориса Градова Київ того періоду римується з кадрами "Польотів". Невелике тихе місто, де нічого не відбувається, все зупинилося. А життя теплиться в кількох квартирах, де збиралася інтелігенція.
Виставка "Польоти уві сні та наяву" триватиме до 7 березня.
2 
1
Коментарі