75 тис. грн становить призовий фонд "Гранд-Коронації". На неї подавали рукописи лише переможці "Коронації слова" попередніх років. "Гранд-Коронація" відбувається раз на п'ять років.
— Як сонячне затемнення, — жартує голова журі "Гранд-Кіносценаріїв" 34-річний режисер Любомир Левицький. — Про мене кажуть: "Ааа, це той, що американщину знімає". Основною проблемою учасників було те, що всі вони намагалися написати "Титанік". Перший сценарій кінорежисерові радять викидати. Та я написав "Штольню", — сміється Любомир. Його трилер "Штольня" вийшов 2006-го й зібрав у прокаті $120 тис. — Я виконав план по україномовному кіно на внутрішньому ринку й зараз хочу робити кіно на зовнішній. Як Люк Бессон у Франції. Знімає французьке кіно англійською мовою і продає на весь світ. Чому ми не можемо цього робити самі?
Цього року за найкращий кіносценарій у "Гранд-Коронації" змагалися 9 авторів. Перемогла чернівчанка Юлія Боднарюк із рукописом "У зоні недосяжності". Авторка називає свій сценарій "песимістичною комедією про АТО і мир".
— Українського кіно сто років тому знімали більше, ніж зараз. Це ж парадокс, — каже співзасновниця конкурсу Тетяна Логуш. — Ми з паном Юрієм приходили якось і до міністра інформаційної політики пана Юрія Стеця, і на Перший національний. У нас є письменниця Ліда Волянська. Вона має коріння з Америки. Ліда каже, що вони можуть дати безкоштовно декілька дитячих програм. Там уже ці програми відійшли, але вони хороші, яскраві. Ми ходили на прийом до міністерства, до Державного агентства України з питань кіно, стукали-стукали. Не могли потрапити півроку.
— Хоча кожен державний канал у Європі готовий безкоштовно дати частину своєї продукції українському державному телебаченню. Не беруть. А щось інше — беруть і платять за це шалені гроші, — додає співзасновник конкурсу 70-річний Юрій Логуш.
— Ми сподіваємося, що зможемо дивитися свої фільми. Тому що приходить онука й включає щось російською мовою. Я автоматично вимикаю. А вона мені "Таню, ну немає нічого іншого", — розповідає Тетяна Логуш. — Цього року більшість текстів — про війну, про Революцію гідності, про АТО. Ще на невидані твори пишуться пісні. Й коли хтось із наших їхав у АТО, то там просили заспівати щось веселе. "Нам потрібно, щоб ви нас підбадьорили", — казали хлопці.
— Кіно працює так само на контрасті, — ділиться Левицький. — Чого глядач іде в кіно? За емоціями, які він не переживає вдома чи на вулиці. В країнах, де була війна, гроші переважно вкидалися в комедії. Щоб не падав дух.
2 
1
Коментарі