Роботи художників Марка Шагала, Пабло Пікассо, Казимира Малевича, а також старовинні речі з 15 антикварних галерей виставили в Києві на Великому Антикварному салоні. 16 жовтня його відкрили в Мистецькому Арсеналі. Триватиме по 27 жовтня.
—?За сколько продаешь Пантелеймона, Саша? — цікавиться Ігор Понамарчук, директор Київського музею ікони "Духовні скарби". 69-річний Олександр Марков, власник антикварного салону в Києві, показує відвідувачам найстарішу ікону, що виставляє сьогодні. Називати ціну вголос не хоче.
—?Когда чуешь деньги — не теряй времени, — каже Понамарчук і йде.
—?Ось цю ікону початку?XVII століття виставляю за 40 тисяч гривень, — пояснює Марков. — Придивіться уважніше на лик дитини на іконі — він реставрований у ХІХ столітті, а це суттєво впливає на ціну. Найдавніші речі з колекції не хочу ні продавати, ні виставляти.
Гості Антикварного салону фотографуються на диванах ХІХ ст., пригощаються цукерками зі срібних старовинних тарілок. Жінки притримують сумочки, щоб ненароком не розбити коштовну вазу чи статуетку.
Мистецтвознавець Мілена Чорна, 33 роки, сидить біля різьбленого антикварного столика. Вона в довгій чорній сукні з пишним коміром. Підходить до найстарішого предмета в колекції київського салону "Антикваріат" — годинника в людський зріст.
—?Це Лондон, XVIII століття, — каже. — Він цілий, деталі всі — рідні. Заводиться раз на два тижні, за цей час може відстати на хвилину. Має півгодинний і годинний бій. Купили його в Інтернеті. Знавець навіть по картинці може зрозуміти, чи це справжня старовинна річ. Його ціна — до 10 тисяч доларів. Зараз антикварний ринок України — це "междусобойчик". Я ось ходжу по Арсеналу — всі речі знайомі, бо нічого не вивозиться і не ввозиться. За вивіз треба платити 50-60 відсотків вартості речі.
Удома Мілена має цінну старовинну річ — парні вінчальні ікони з родини композитора Леонтовича.
—?Моя мати — мистецтвознавець, працювала в музеї Леонтовича. Зустріла його племінницю, вона подарувала парні ікони із засушеними весільними віночками за склом. Це десь ХІХ століття — не продам їх ні за які гроші.
Приватну колекцію "Меморабілія" привезли із США. Тут фото і автографи спортсменів, акторів і політиків. Її власник — колишній баскетболіст 49-річний Олександр Крилов — одягнений у темний костюм із метеликом. Колекцію почав збирати 15 років тому.
—?Самые старинные вещи в коллекции — автограф Рокфеллера, письмо, подписанное Джоном Кеннеди, финансовый документ, который подписала Мэрилин Монро, чек с росчерком Хемингуэя. Стоимость каждого — до 15 тысяч долларов, это ведь часть истории. У меня есть автограф Льва Толстого — он написал "Любаше Лев Толстой". Исследования показали, что Толстой подписал маленькую книжечку "Кавказский пленник" для 6-летней Любови Орловой — он был её далеким родственником. Самый дорогой для меня — автограф Андрея Тарковского. Подарила женщина, работавшая с режисером. Его никогда не продам.
У залі з білими стінами висять роботи з колекції Ігоря Диченка, 66 років. На картині Казимира Малевича "Супрематична композиція" — геометричні фігури і прямі лінії. Полотна розглядає мистецтвознавець 75-річний Дмитро Горбачов.
—?Знаєте, як у Диченка з'явився Малевич? — каже Дмитро Омелянович. — Колись до Києва майже підпільно привезли колекцію робіт учнів Малевича. Ігор пішов дивитися й вибрав найкращу. За рік побачив, що то робота самого Малевича. Тепер це визнано в світі. Пам'ятаю Ігоря Диченка молодого, з уже бездоганним смаком. Школярем він приятелював з Анною Ахматовою, писав вірші французькою. За це колеги прозвали його Игорь Великолепный.
Коли Ігор Диченко згадує 1960-ті, на очі навертаються сльози.
—?Перші картини купував за стипендію — 30 рублів. Тепер ціни на них — семизначні цифри. Для мене колекціонування було, перш за все, протестом. Я так хотів плювати на совєцкую власть, що підтримував тих, кого ображали. Когось викинули зі спілки художників — треба підтримати, особливо репресованих і націоналістів. Колекціонування — небезпечна справа. КГБ сиділо отут, — Ігор Диченко показує на шию. — Мене не брали на роботу, бо був ніхто. Коли подав на здобуття кандидатської дисертації, склав іспит, тоді мене спитали: "Какие у вас взаимоотношения с КГБ?". Відповів: "Віддайте мої документи".
2 
1
Коментарі
1