Торік виставку 71-річного художника Івана Марчука відкрили у столичному Українському домі. Віктор Ющенко тоді зізнався, що Марчук — його улюблений митець. Через кілька місяців президент заклав перші цеглини майбутнього музею Івана Марчука на Парковій алеї неподалік Андріївського узвозу.
— Але нічого не збудували, — зізнається "ГПУ" Іван Степанович. — Гроші є, але в художній академії багато людей проти. Та й Ющенко тепер на мої виставки не заглядає. Куди йому за політичними ділами!
Виставка Марчука "Виходять мрії з берегів" відкрилася у вівторок у столичному музеї Івана Кавалерідзе. Зо тридцять абстрактних робіт розвішані в одній залі. Їх художник писав у кінці минулого року. А в меншій залі висить десяток реалістичних пейзажів. Вони намальовані цього року.
— Яка ваша улюблена робота? — цікавлюся.
Художник підходить до пейзажу, на якому зображена розвалена хата.
— Це хата мого 86-річного сусіда Федора в Каневі, — пояснює. — З неї я вже намалював п"ять картин. Хочу ще поїхати у якесь чорнобильське село. І зробити цикл під назвою "Опустіле гніздо". Але чекаю на осінь, коли опаде листя, щоб усе бачити.
Донька художника, скрипалька Богдана Півненко, грала "Мелодію" Мирослава Скорика з кінофільму "Високий перевал".
— Це мій духовний гімн, — пояснює художник. — Я музику дуже люблю, але ноту від ноти не відрізню. Був страшенно вражений, коли на виставці 1979 року на Малій Грузинській у Москві одна пані мені написала у книзі відгуків: "Мне кажется, у вас очень серьезное музыкальное образование".
Богдана Півненко не дочекалася закриття виставки.
— У неї маленький син Богдан, — пояснює Іван Степанович. — Йому ще й року нема.
— У нас Марчук виставлявся дев"ять разів, — розповідає директор музею Івана Кавалерідзе Ростислав Синько, 73 роки. — І завжди тримає першість із відвідування. Його стиль називається пльонтанізм. Від слова пльонтати — плести, коли малюнок створюється з переплетених ліній. Я бачив, як він працює. Як ластівка в"є гніздо.
Іван Степанович хвалиться, що це авторська техніка:
— Природа такого не може зробити в розрізах яшми і самоцвітів, а я на картині зробив.
Кажуть, Марчук малює шприцом.
— Це шаман, — так називає Марчука 78-річний художник Микола Стороженко. — Він посередник між небом і нами. Іншим художникам уже не треба займатися нічим. Іван уже все намалював.
— Жалко тільки, шо в нього погане здоров"я, — каже особистий лікар Марчука Василь Базилюк. — Ми з ним познайомились вісім років тому, коли в нього з хребта випали диски. Днів три лежав паралізований. Йому мій телефон дав помічник, який рами виготовляє. А років п"ять тому зліг із серцем. Іван добре до мене ставиться. Картину "І нива спокій заслужила" подарував. Я побачив це полотно у його майстерні і зомлів. Кажу: "Іван Степанович, я у вас його куплю". А він: "Я тобі безплатно намалюю".
Виставка Івана Марчука в музеї Івана Кавалерідзе триватиме до 19 серпня. Вхід безкоштовний.
3 
1
Коментарі