25 років живуть в одному будинку панянка – наполовину полька, наполовину німкеня – Аделя та її служниця українка Стефанія. Вони найближчі подруги, майже сестри, але постійно конфліктують. Намагаються розібратися, ким доводяться одна одній. Це – героїні історичної мелодрами "Віддана" за романом Софії Андрухович "Фелікс Австрія". Йде у прокаті з 16 січня.
Дія фільму відбувається 1900-го в Станіславові – теперішній Івано-Франківськ. Батьки Стефи й мати Аделі загинули в пожежі. Її батько доктор Анґер обох дівчаток виховував разом. Стефа веде господарство, прибирає й готує. Сприймає своє служіння Аделі як обов'язок і обіцянку її батькові. А та сварить дівчину за дрібниці. Але Стефа ніяк не наважується покинути господиню, за сюжетом.
Стрічка є повнометражним дебютом режисерки 28-річної Христини Сиволап.
– Перечитувала роман багато разів. Це класна, приємна література, – каже Сиволап.
– Акторів шукали чотири місяці. Найпростіше було визначитися з чоловіком Аделі – скульптором надгробків, українцем Петром. Його зіграв Роман Луцький з Івано-Франківська.
А от із головними героїнями була довжелезна подорож. Шукали Стефу в Україні, а Аделю — в Польщі. За іронією, вийшло навпаки. Стефу зіграла польська акторка Маріанна Янушевич, Аделю – українка Алеся Романова.
– "Віддана" – кіно про любов. Про різні її форми, – говорить Маріанна Янушевич, 26 років. – Трохи дивно було зніматися в українському фільмі. Чула лише про Юрія Андруховича – батька авторки роману. В мені багато рис героїні. Я старша в родині й усе життя опікувалася сестрами. І Стефка дуже співчутлива. Але в неї складний характер. Вона і міцна, і делікатна, тонка. На зйомках мені сподобалися вбрання, прикраси, зачіски. Та українська мова – така гарна й незвична. Ніби й подібна до польської, але акценти й звучання інакші.
– Не уявляла, що екранізація може вийти наближеною до того, що я писала. Але цікаво було ризикнути. Це було правильне рішення, – каже письменниця Софія Андрухович, 37 років. – Насправді я все бачила зовсім інакше. Жоден з акторів не схожий на моїх персонажів. Але від самого початку собі постановила, що найрозумніше – відсторонитися від цієї справи. Це щось інше, ніж мій роман. Для мене важливіше бачити інтерпретацію, ніж стовідсоткову відповідність моїй фантазії.
"Віддану" знімали в столиці, Чернівцях і Білій Церкві на Київщині.
Декорації маєтку Аделі збудували в студійному павільйоні. Івано-Франківськ кінця ХІХ століття відтворили на 4 га землі в селі Ніжиловичі під Києвом. Для картини пошили понад 150 костюмів.
– Радий, що вийшла екранізація такого чудового твору і в неї є свій глядач. Але фільм мені не здається вдалим, – каже кінокритик Дмитро Десятерик, 56 років. – Навіть вносячи поправки на те, що це дебют, є суттєві вади. Передусім недоліки в роботі з акторами. Багато театральних прийомів у грі, які в кадрі виглядають неприродно. Середовище створювали старанно – прекрасна робота костюмерів і декораторів. Але лишається відчуття павільйонності. Видно, як це вибудувано, новесеньке таке, необжите.
Кіно приверне увагу до книжки – це великий плюс. Це також спроба історичної драми з повністю вигаданими героями. Зазвичай у нас знімають за конкретними подіями. А тут відхід від пафосу безперервної української боротьби. Інтимна, лірична історія. Як кажуть американці, хороша спроба.
Це кіно про взаємозалежність, хворобливі стосунки влади й упокорення. Не еротика й не історія кохання. По суті, це така гра. Одна виконує роль господині, друга – служниці. Хоча насправді ще невідомо, хто з них хто. Два переплетені дерева можуть задушити одне одного. Єдиний вихід – полишити такі взаємини. У романі це не прямим текстом, а трикрапкою подається. У фільмі Стефа наприкінці говорить: "Я тепер вільна людина". Її ніхто не змушував служити. Але в неї була зацикленість на Аделі, що та без неї пропаде. Добре, що це проговорюється. З таких шкідливих стосунків треба виходити. Вони бувають і в дружбі, і в родинах.
Бюджет стрічки "Віддана" – 60 млн грн.
7 іноземними мовами переклали роман Софії Андрухович "Фелікс Австрія". Готується англомовне видання. Українською вийшов у львівському "Видавництві Старого Лева" 2014-го. Написаний у формі щоденника служниці Стефанії. Отримав премію "Книга року Бі-Бі-Сі".
3 
1
Коментарі