"На тобі цукерочку. А потім усім розкажи, який я добрий"

Минулого тижня дитяча письменниця 56-річна Леся Воронина відмовилася від президентської премії "Українська книжка року". Нагороду їй присудили за видання "Сни Ганса Християна". Перекази казок Андерсена з'явилися у київських "Гранях-Т". До рішення письменниці приєдналася інша лауреатка, художниця Катерина Штанко.

— Формально премію присуджує президент, — каже Леся Воронина. — Прийняти її — це означало би піти на співпрацю з можновладцями, які вважають Чехова українським поетом і хочуть боротися з "кровосісями". Було б ганебно і фальшиво — всміхатися на нагородженні, дякувати. Якби взяли цю премію, все життя було б соромно.

Вас підтримують колеги?

— Більшість — так. Дехто за мене злякався. Почали говорити: "Забери свої слова назад. Все одно нічого не зміниш. Якщо не хочеш цих коштів — віддай їх на книжки для бібліотек або на лікування якоїсь дитини". Але ж спершу треба ці гроші взяти.

Минулої зими мене запросили до Українського дому на святкування дня народження Лесі Українки. До цієї події приурочили передачу дитячих книжок українській бібліотеці в Москві. Малюки показували невеличкі вистави за нашими творами. Ведуча несподівано оголосила: "А тепер, любі дітки, подумайте — хто передасть ці книжки до Москви? Адже у них немає крилець і вони самі не полетять. У залі присутня людина, яку всі ви добре знаєте. Це — Ганна Герман. Саме вона допоможе нашій добрій справі". Я сиділа в першому ряду. Відчула, ніби мені хтось ляпаса дав. Тож підвелася і пішла на вихід. Це була адекватна реакція на таке "братання з владою", яка нищить усе українське. За мною демонстративно вийшли ще троє колег — письменників.

Від якої суми відмовилися?

— 100 тисяч гривень. Половину віддають видавцеві, половину — авторам. Якщо розібратися, головний автор книжки — Ганс Християн Андерсен, я зробила вільний переказ його казок. Видавництво подало книжку на конкурс іще 2009-го. Хотіло зробити нам сюрприз. Тому ми про це не знали до оприлюднення рішення комітету. Від премії видавці не відмовилися. Чи отримають вони свою частину — невідомо. "Грані-Т" мають право робити, як вважають за потрібне. Думаю, це не вплине на наші стосунки.

Хто визначав переможців?

— Коли 2009-го створили премію, журі очолював історик Ярослав Ісаєвич. Позаторік він помер. Зараз головою є Іван Драч, заступником — Ганна Герман. Серед членів комітету була й Марія Матіос. Вона влітку надіслала офіційного листа з відмовою від членства в журі. Вирішила так, бо склад його формували ще за іншої влади. Але листа проігнорували і її залишили у комітеті. Цікаво, чи всі члени комітету знають, що вони в ньому числяться? Не всі з них були на фінальному засіданні.

Як би ви пояснили ситуацію своїм малим читачам?

— Дітей не можна вплутувати в політичні ігри. Але якби запитали, спробувала б відповісти зрозумілою для них мовою. Сказала б, що є такий дядя, який всім-всім робить погано. Спочатку всі цукерки він забирає собі. А з того мільйона цукерок одну віддає тобі й каже: "На тобі смачнючу цукерочку, з'їж її. А потім усім розкажи, який я добрий і щедрий".

Яку дитячу книжку порадили би прочитати президентові?

— Часу в нього мало, все про державу піклується — вечероньки не доїдає, нічки не досипає. Раджу почати з малих форм. Наприклад, з української народної казки "Про правду і кривду". А для душі — вірш Маяковського "Что такое хорошо и что такое плохо". Великий російський поет там усе дуже дохідливо пояснив.

×