"Останню барикаду" ми проводили в Києві, Луцьку та Харкові. Тепер приїхали в Крим, аби засвідчити, що це наша земля. Що тут може розквітати українська культура", — каже народний депутат Олесь Доній, 38 років, під час відкриття літературного фестивалю "Барикада на Тузлі".
1–3 серпня він відбувався в Сімферополі, Керчі та на острові Тузла в Криму. Ініціатором заходу виступило мистецьке об"єднання "Остання барикада", яке очолює Доній. До участі запросили кількох українських, російських, білоруських та кримськотатарських літераторів.
На відкритті поблизу Будинку офіцерів у Сімферополі глядачів зібралося зо три десятки.
— Зараз Лірник нам публіку збере, — говорить один із організаторів заходу.
45-річний Сашко Лірник (казкар Олександр Власюк) дістає з футляра ліру й під музику розповідає перехожим казки. Сімферопольці зупиняються, діти пробують грати на інструменті.
Із мікроавтобуса виносять сіро-зелений кулемет — символ фестивалю, який супроводжує членів "Останньої барикади" в усіх поїздках. Художник Анатолій Федірко, 50 років, бере кулемета й починає бігати з ним перед глядачами, позуючи на камери.
Перед мікрофоном з"являється жінка з сивою косою на голові.
— Слава Советскому Союзу, лучшему государству в мире! — вигукує.
На неї не звертають уваги.
Люди розпитують, чи не пов"язаний захід із затемненням сонця, яке має відбутися з хвилини на хвилину. Вони слухають вірші, телефонують знайомим і запрошують приєднатися.
У суботу всі їдуть до Керченської виправної колонії N126. Тут відбувають покарання ті, хто скоїв перший, але особливо тяжкий злочин.
В"язнів розсадили в залі до приходу письменників. Між двома рядами та на виході стоїть із десяток охоронців.
— Какие девушки! — вигукує один із ув"язнених, побачивши кримськотатарських письменниць. Коли до зали заходить заступник начальника колонії з виховної роботи Роман Лівченко, 31 рік, в"язні встають і замовкають.
Доній розповідає, як свого часу теж опинився за ґратами:
— Восени 1990 року я брав участь у студентській революції на граніті. Через студентський "окупаційний страйк" у червоному та жовтому корпусах Київського університету нам почали "шити" справу про захоплення державних установ. Мене затримали дорогою до університету й повезли до КПЗ. Тиждень провів у Лук"янівському СІЗО. Звільнили за наказом тодішнього голови Верховної Ради Леоніда Кравчука.
— Добрий день, мої діточки! — Сашко Лірник починає казку "Як козак на відьмі одружився".
В"язні сміються.
Бурхливими оплесками зустрічають виступ московського поета Андрія Радіонова, 36 років. Захоплення в публіки викликають рядки "Мы будем смотреть фильм "Титаник", фильм "Титаник" — г..но".
— Хотілося б почитати його книжки, — ділиться після виступу Радіонова 22-річний в"язень Іван Симухін. — Концерти тут періодично бувають, але такий — уперше. На свободі я займався музикою. Грав на гітарі. Вчився на музиканта. Зараз багато чого забув, але бувають напливи, коли я пишу та співаю.
Говорить, що сидить у в"язниці через розбійний напад. Чотири роки відсидів, залишилося ще п"ять.
Наступний пункт програми — прикордонний із Росією острів Тузла.
Гостей везуть туди теплоходом. Прикордонна служба перевіряє наявність паспортів. На острові чекають відпочивальники з єдиного на Тузлі пансіонату для працівників Керченського порту "Два моря".
— Кілька років тому Росія почала щось на Тузлі насипати, а ми, щоб поглибити дружбу з Росією, хочемо острів прокопати, — каже Доній і бере лопату.
Националисты ненормальные, хотят остров разделить. Миша, пошли отсюда
Закликає, щоб починали копати з моря. Символічну канаву на межі з морем риють 10 хв.
— Понаезжали тута, — гукає з юрби, що зібралася подивитися, жінка років сорока. — А говорили, дружить сюда приехали. Националисты ненормальные, хотят остров разделить. Миша, пошли отсюда, — бере чоловіка під руку.
Кримськотатарський художник Ісмет Шейх-заде, 43 роки, кличе всіх узяти участь у перформенсі "Правий поступ". Бажаючим він малює золотою фарбою стопу правої ноги й запрошує залишити свій слід на розстелених на пляжі картах України та Криму, а також на знімках із космосу острова Тузла.
Єдиний на острові магазин зачинений. Кожному учасникові організатори видають по літру води. Привезли також пиво й вино. Погодувати обіцяють опівночі в керченському ресторані "Арарат".
— Це перший, але не останній фестиваль на Тузлі, — обіцяє Доній. — Наступного року запросимо естонців, болгар, італійців, бо в Криму було багато різних поселень, зокрема три естонських селища.
3 
1
Коментарі
2