— Церква не визнавала ікони, що писали для хат народні художники. Їх могли малювати, як уміли, сільські майстри — аби заробити. Однак у народі ці ікони були дуже популярні. Що багатша хата — то більше таких ікон. Хоча вони були недорогі, — розповідає 36-річний Роман Зілінко. У Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові координує святкову різдвяну виставку "Коли святі усміхаються". Тут зібрані аматорські ікони майстрів кінця ХІХ — початку ХХ ст. із Буковини, Гуцульщини та Покуття.
— Здавна митці ставили собі питання: звідки походить потяг людей до творення прекрасного? — продовжує Роман Зілінко. — Казимир Малевич бачив ці початки в українському розфарбовуванні печей, хат, вишивці й народному малюванні ікон. ХІХ століття — це бум іконопису серед народу. Добування хліба насущного завжди перешкоджало творчому розвитку людини. Як тільки люди навчилися масово садити картоплю, одразу з'явився час і можливості для малювання. Це — розквіт народного мистецтва. Хатній іконопис розвивається по всій території України. З'являється подільська, наддніпрянська, слобожанська ікона. Народна ж мала подобатися, тому вона барвиста у фарбах, прикрашена візерунками квітів. На відміну від картин сучасних митців, які не хочуть сподобатися, а швидше показати своє бачення.
На Гуцульщині ікони вішали на стіні проти вхідних дверей. На Буковині — над вікнами. Іноді одна ікона — цілий іконостас. По черзі намальовані кілька святих, розп'яття, Богородиця. Найпопулярніший сюжет — коли поруч стоять Богородиця з дитям, є розп'яття, Святий Миколай. Це — найшанованіші образи для молитов серед народу.
Інший відомий образ — "Христос Недремне око". Особливо популярний в Центральній Україні. Немовля спить на хресті. А навколо — страсті, що його чекають: терновий вінок, півень і зрада Петра, таз із водою для вмивання рук Пілата.
Хатньою іконою почали цікавитися кілька десятиліть тому. Виставка "Коли святі усміхаються" — перша з масштабних спроб показати мистецтво народних іконописців. 170 робіт колекції збирали три роки. Захід триває до кінця січня.













Коментарі