Майя Вапцарова жила із бомжами

 

48 письменників із 21 країни приїхали до Києва на форум літераторів. Фінансувала подорож Спілка письменників України.

Літератори збираються в ресторані готелю "Братислава". Знайомляться, дискутують, домовляються про переклади. Роман Лубківський, 67 років, укладає угоду про український варіант книжки "Світелко" 71-річного поляка Марека Вашкевича.

Закордонних гостей везуть на екскурсію. Автобус чекає неподалік готелю.

— Усі зібралися? А де азербайджанці? — запитує організатор, 25-річний Григорій Козачук.

— Вони не поїдуть, п"ють горілку з Анатолієм Кримом, — каже хтось.

Біля автобуса болгарська письменниця Майя Вапцарова, 68 років, курить "Кептен Блек". На ній стара куртка та фіолетові штани з вельвету. Вапцарова пише книжку про бомжів:

— Щоб її написати, місяць жила із бомжами. Разом із ними спала, їла, грілася біля вогнища. Познайомилася з мільйонером. Він удавав бомжа, щоб не сплачувати податки. Харчувався відходами, ходив у дранті, місяцями не мився. Дружина й діти жили в розкішній трикімнатній квартирі. Говорили, що їхній батько зник безвісти.

Письменники заходять до автобуса. Їх 12.

За вікном мжичить дощ. Біля човна із Києм, Щеком і Хоривом ніхто виходити не хоче.

— Може, далі щось цікавіше буде, — каже болгарин 71-річний Янко Димов, опускаючи ручку автобусного крісла.

Через затори автобус довго стоїть на Дніпровській набережній. Болгарська поетеса Марія Петкова, 59 років, фотографує на плівковий фотоапарат:

— Повернуся додому, друзям розповідатиму про Україну. Такого посмєшища, як ваша теплиця (торговий центр "Глобус". — "ГПУ") в центрі міста ще не бачила.

— О, і у вас є "МакДональдзи", — гукає 55-річний Ромен Сейсенбаєв із Казахстану, коли автобус проїжджає Хрещатиком.

— Це не найбільша наша достопрімєчатєльность, — відповідає екскурсовод Надія Омельченко, 43 роки.

Біля Софійського собору Майя Вапцарова хоче вийти. Екскурсовод не дозволяє:

— Завтра самі приїдете, як захочете. Ніхто не виходитиме, бо не встигнемо до вечері.

Вапцарова щось говорить болгарською співвітчизникам. У її голосі лунає незадоволення. Російською каже, що така екскурсія їй не потрібна. Демонстративно відвертається до вікна.

Ромен Сейсенбаєв зазначає: в Астані через затори також складно їздити центральними вулицями міста.

Автобус ненадовго зупиняється перед Спілкою письменників. Водій відчиняє двері, щоб гості могли перекурити. До Вапцарової підходить італійка Тіціана Колуссо, 48 років. Просить запальничку, підкурює тонку цигарку.

Колуссо одягла шубу із нутрії.

— Думала, холодно буде, а у вас тепло, — каже англійською, розстібаючи ґудзики.

Письменниця сподівалася прогулятися майданом Незалежності, але їй не дозволили. Каже, збирається на Андріївський узвіз.

— Хочу купити собі вишиванку. Таку барвисту, з квітами, — показує руками.

×