— Донеччанин запитав: "Если приеду во Львов, не побьют за русский? Вы там все за НАТО?". Кажу, порівняйте, де краще люди живуть: у країнах членах НАТО чи Таможенного союзу, — письменник Юрій Винничук, 62 роки, вперше відвідав Донецьк. Розмовляємо у цеху колишнього заводу ізоляційних матеріалів. 23–25 квітня у культурному центрі "Ізоляція" відбувся перший Український літературний фестиваль.
— На такі акції приходить інтелектуальна еліта Донецька, яка мислить так самісінько, як пересічний львів'янин чи киянин. У центрі міста не був. Я з діда-прадіда підданий Австрійської імперії. Комфортно мені тільки в тих країнах чи містах, які були під бабусею Австрією. У Польщі, Чехії, Хорватії, на Галичині й Закарпатті. Навіть у Києві чуюсь, як чужорідне тіло. Постійно в ньому блукаю, мушу карту возити з собою.
Які враження від побаченого в Донецьку?
— Був у двох магазинах. У Києві продавці кажуть "спрашивайте", тут — "говорите". Обидва — наказовий спосіб. У Польщі — "прошу", "чим можу допомогти?". Зайшов, довго розглядаю вина. Помічаю, що це нервує продавщицю, дивиться на мене вовком. Не бачу нічого, що мені хочеться, питаю: "Есть у вас импортные вина?" — "Нет, у нас только украинские". В іншій крамниці поклав гроші, чекаю на решту. А вона хоче, щоб я ще дав якісь дрібні, а в мене нема. "Как тогда я с вами разойдусь?" Обурена, відчув, ніби щось їй винен.
Звідки взялася така культура поведінки?
— За совка люди постійно були насуплені й надуті. У магазині не віталися, незвично було розмовляти з незнайомими. В Америці постійно бачу таку картину: в аеропорті сходяться люди на рейс, сідають, і двоє щось там говорять. Третій втручається у розмову, потім іще хтось. У нас можуть сказати: а що ви влазите. У Львові помічаю, що таке спілкування з'являється. Перед святами м'ясо купував, то продавець розпитував, що з ним робитиму.
Так спілкуються скрізь в Україні?
— Що далі на схід, то цієї відкритості менше. У Львові по-різному, але не чув наказового звертання. У Криму сервіс такий же, як у Донецьку. На тебе дивляться, як на ворога. Коли заходиш у магазин, ти наче ступаєш на ворожу територію. А в кав'ярні порушуєш відпочинок офіціантів. Зараз розлом іде лише за лінією Донецьк — Луганськ. На Миколаївщині, Одещині та Дніпропетровщині все тримається.
Це тяжко впливає на нерви. П'ять місяців живемо в такому маразмі, що забирає мій час. Щодня кілька годин читаю інтернет — що там трапилося. Хочу жити, як в Італії, де пересічна людина не знає, хто в них прем'єр. Майдан зробили не западенці, вони лише задавали тон. Там було більше русскоязичних, бо вся київська еліта його підтримала, а ще бізнесмени.
1 
1
Коментарі