Ексклюзиви
Вівторок, 25 грудня 2007 16:26

Людмила Гурченко не дозволила себе фотографувати

  Людмила Гурченко: ”Я два місяці хворіла. Лежала з пластирем”
Людмила Гурченко: ”Я два місяці хворіла. Лежала з пластирем”

Минулої п"ятниці в столичному Будинку офіцерів відбувся творчий вечір 72-річної актриси Людмили Гурченко. Квитки коштували від 90 до 130 грн. У залі — аншлаг. Із заднього ряду подружжя пенсіонерів розглядає Гурченко в бінокль.

— Ну скільки можна дивитися, дай і мені, — просить чоловік.

— Ой, краще тобі цього не бачити, — відповідає дружина й ховає бінокль у сумку.

По залу вздовж рядів ходять охоронці. Помічаючи, що хтось фотографує, просять стерти кадри.

Актриса в туфлях на високих підборах, чорному брючному костюмі, мережаній білій блузці. У руках тримає різнокольорову хустку. Із декорацій лише стілець і стіл в кутку сцени. Гурченко співає пісні часів Другої світової, шлягери з кінофільмів, мюзиклів.

Раптом починає кашляти, прикриваючись хусткою.

— Я до нашої з вами зустрічі два місяці хворіла, — виправдовується російською. — Лежала з пластирем, — проводить рукою по грудях. — І зараз з ним виступаю.

Присідає на стілець.

— Значить, дорогі, коротко так: народилася я в Харкові, — починає говорити українською, викликаючи овації. — Навчалася в українській середній школі номер шість, що стояла на вулиці Римарській. Поїхала до Москви — ніколи не забуду, як мене збирали — пальтечко зеленувате з комірцем... Поступила в єдиний тоді Інститут кінематографії.

Повертається до російської:

— Мої 20 років, це не 20 років зараз. Навчалася в жіночій школі, хлопців тільки здалеку бачили. Для нас існував екран, закохувались у красенів із трофейних американських фільмів. Так і зв"язала доля з красенем, але не американським, а грузинським — Борисом Андронікашвілі. Коли я побачила його в їдальні, в мене піднос випав. На нього з обожнюванням дивилася, як не знаю на кого. А зараз, пройшовши вогонь, воду та мідні труби, що вже... — зітхає.

Після антракту Гурченко з"являється у яскравій сукні. Йде з мікрофоном до залу співати пісню "Пять минут" із фільму "Карнавальна ніч". Жестом запрошує немолодого чоловіка в джинсах і светрі потанцювати. Той, взявши зірку за талію, обережно веде в танці. Публіка аплодує стоячи. Декілька молодих людей запізнилися. Доки Гурченко танцює, охорона їх не пускає на місця.

— С Новым годом, с новым счастьем, Киев! Всего самого хорошего, мечтать, влюбляться и твори-и-ить! Привет домашним... Спасибо! — завершує концерт Гурченко.

Після концерту з десяток прихильників — в основному жіночки середнього віку — чекають на актрису в залі. Тримають  автобіографічну книгу Гурченко "Стоп, Люся", фотоапарати. Знизу, із парадного входу, чути крики "Браво! Браво!". Примадонна не виходить до прихильників. Вона вже поїхала з Будинку офіцерів.

Зараз ви читаєте новину «Людмила Гурченко не дозволила себе фотографувати». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода