Збірку оповідань "Яйця динозавра" Олеся Ульяненка назвали найкращою в номінації "Сучасна українська проза" Всеукраїнського рейтингу "Книжка року".
Комісія "Книжка року" оцінювала 1098 видань. Відзначили лауреатів у семи номінаціях.
Олесь Ульяненко помер 2010-го. Відверто писав про інтимні стосунки, ізгоїв суспільства.
— Книжки письменника завжди викликали резонанс. У його творах багато чорного, негативного, — розповідає президент рейтингу "Книжка року" Костянтин Родик, 62 роки.
Історичний роман "Цензор снів" Юрія Винничука відзначили в номінації "Жанрова література". Дія відбувається у міжвоєнному Львові. В місті панують то поляки, то німці, то радянська влада. В романі кілька героїв. Кожен по-своєму реагує на ці обставини.
— З одного боку, "Цензор снів" — сімейна історія. Винничук зізнавався, що багато чого списано з його батька. З другого — дослідження того, як мораль залежить від умов, в яких живуть люди. Що це не вічна цінність. Письменник проявляє себе і як майстер карикатури. Наприкінці є епізод, як колишнього керівника львівського гестапо приймають у комуністичну партію, — продовжує Костянтин Родик.
— Сучасна українська література розвивається. Маємо нові книжки Оксани Забужко, Мирослава Дочинця, Андрія Куркова, — це все постаті першого ряду. А в поезії — Василя Герасим'юка, Івана Малковича. В Україні найбільше книжок класу люкс серед дитячих видань. У нас чудові художники-ілюстратори. Ці видання посідають призові місця на престижних світових виставках, скажімо, в італійській Болоньї. Купуються ліцензійні права на друк наших ілюстрацій за кордоном. Цей шлях почав Іван Малкович з його книжкою "Котик і півник". Її купило одне з найбільших американських видавництв.
Переможців у номінації "Дитяче свято" оголошує літературознавець Наталія Марченко, 50 років.
Найкращою книжкою для малечі назвали серію казок про Маляку — принцесу Драконії Олександра Дерманського. Найкращим твором для школярів середніх класів — "Шалахмонеси" Григорія Фальковича.
— У виданнях для наймолодших помітна тенденція, коли автор одночасно є й ілюстратором. Фактично заповнилися всі ніші, окрім драматургії. Підліткової літератури довго не було. Потім усі хором стали писати, — розповідає Наталія Марченко.
— Зараз величезна хвиля принцес. У цілого покоління авторів виросли доні. Книжки про принцес написали здебільшого батьки. Маляка виділяється. Казки легко читаються, мають фанатів. Це не просто історії веселої дівчинки. Сподобалося, що в них закладена важлива річ — принцесою стаєш, не коли сама відчуваєш. А коли відкриваєшся і оточення в тобі її бачить. Фалькович сам по собі чудовий дитячий поет. Його вірші легко запам'ятовуються. В них гарна мова, рими. Це український єврей, в якому живе культура його народу. Пише українською мовою, але з єврейським гумором.
У підлітковій літературі відзначили книжку "Ромео і Джульєтта" Вільяма Шекспіра від київського видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".
— Ми наперед приймаємо, що твори Шекспіра — це класно. Але направду текст англійського класика важкий, доволі нудний. А ось від Тараса Шевченка очікують "нуділовку". Хоча в тих же "Гайдамаках" питання "вбивати чи ні?" складніше, ніж Шекспірівське "бути чи не бути". Ми маємо вірити у своє. Видати з таким розмахом "Гайдамаків".
Історичні видання відзначали в номінації "Минувшина". У белетристиці перше місце посіла "Україна: матеріалізація привидів" американського дослідника Голодомору Джеймса Мейса.
— Раніше ми випустили у видавництві Києво-Могилянської академії 4-томник, підготовлений Мейсом. Це свідчення очевидців про Голодомор і звіт комісії Мейса Американському конгресу. Дослідник довів, що Голодомор був геноцидом. Тепер видані неопубліковані статті. Написав їх, коли переїхав жити в Україну. Наприклад, про свічку, яку треба запалити на річницю Голодомору. Це виросло у звичай, якого дотримуємося, — розповідає історик Станіслав Кульчицький, 80 років.
Серед досліджень відзначили "1933: "І чого ви ще живі?".
— Це надзвичайно корисна книжка. Тяжка, її неможливо читати. Моя докторантка Тетяна Боряк збирала усну історію, свідчення про Голодомор. Близько тисячі спогадів. Майже в кожному з них було кілька рядочків, що забирали всю їжу. Тобто це були не хлібозаготівлі, як у Росії. А спеціальне створення ситуації повного голодування.
1 
1
Коментарі