Картину Максима Мамсікова продали за 15 тисяч фунтів

У столичній галереї "Колекція" 41-річний Максим Мамсіков підписує власні картини за 2 год. до відкриття виставки.

— Свої роботи я ніколи не підписую. А коли їх виставляють на продаж чи показують — просять написати внизу прізвище. Щоб не виникало сумнівів, хто автор.

Дивиться туманними очима на полотно "Аерофлора". На блакитному тлі намальовані повітряні кульки. Від художника тхне алкоголем. Похитуючись, Максим встає з-за столу. Іде до роботи "Червоний локомотив".

— Усі хлопчики люблять поїзди, машини, літаки. Мені це теж подобалося. У дитинстві мріяв бути машиністом. Та батьки-художники хотіли, щоб я малював. Уже думав кидати навчання, але побачив картини Олександра Гнилицького. Мене одразу захопив живопис. Зрозумів, що віднині тільки цим займатимуся.

Товаришує з художниками Іллею Чичканом та Олександром Ройтбурдом.

— Чичкан на відкриття не прийде. Він із дружиною поїхав до Індії малювати. Каже, що ця країна його надихає. А мені там не подобається — скрізь смердить, повно народу.

Художник мав виставки в Росії, Німеччині, Греції, Франції, Польщі.

— Мене запрошували працювати в Москві, пропонували великі гроші. Але не схотів, бо в Києві комфортніше жити. Як до Москви приїжджаю, одразу відчуваю нестачу повітря.

Індія мені не подобається — скрізь смердить, повно народу

Улітку на лондонському аукціоні "Сотбіс" полотно Мамсікова "Морський пейзаж із парашутом" продали за 15 тис. фунтів.

— Я нічого з цієї суми не отримав. Кілька років тому картину в мене купила галерея "Колекція" за тисячу доларів. Самому виставляти полотна на аукціоні — морока. Треба оформити дозвіл на вивезення, мати оцінку експертів, заплати 20 відсотків вартості. Ройтбурд не полінувався — на аукціоні "Філіпс" продав свою роботу "Прощавай, Караваджо" за 97 тисяч доларів. А мої картини хай збуває галерея. Мені так краще — не люблю пускати до майстерні сторонніх людей. Першу роботу продав, як був студентом. За 100 рублів віддав якимсь німцям офорт із пейзажем.

Картини малює під звуки радіо.

— Ось ці, — підходить до зображень людей, які відпочивають на природі, — малював із фотографій. Наклацав їх на замковій горі в Києві. Навіть не знаю, хто вони. Але люблю заглядати в чуже життя, вечорами вигадую їм долі.

Виходить на подвір"я. Ставить ліву ногу на підвіконня, зав"язує на черевику шнурок. Каже, політики його картин не купують.

— Ющенко любить старовинне мистецтво. Тимошенко взагалі живопис не любить. Та я навіть їм би не продав. Хочу, щоб моїми картинами любувалися світлі люди.

×