Капітали найбагатших чумаків сягали мільйонів рублів

 

Один похід за сіллю з Полтавщини до Криму тривав два місяці

150 чумацьких пісень за останні 20 років записали фольклористи на Кіровоградщині.

— Особливо багато чумаків стало після ліквідації російською імператрицею Катериною ІІ Запорозької Січі 1775 року, — розповідає директор Музею музичної культури ім. Кароля Шимановського у Кропивницькому Олександр Полячок, 58 років. Зняв 12-серійний документальний фільм "Чумацькі пісні".

— Козаки були витривалі, хоробрі, мали зброю. Людині незагартованій важче було б подолати декілька сотень кілометрів голого степу.

Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ століття було два типи чумаків. У перших були вози, вони наймали візників. Другі на своїх же волах вирушали в ходки. Пізніше з'являється залізниця й чумаки перекваліфіковуються. Возять сіль від станцій до населених пунктів, куди не проклали колію. Це вже були не такі великі партії. Тож вози мали дедалі легшу конструкцію. А волів — кастрованих биків — із часом замінили на коней. Останні дрібні чумацькі маршрути діяли до 1930-х.

У Чумаках Томаківського району Дніпропетровської області нам розказали історію села. Полтавські чумаки їхали з Криму, але трапилася якась хвороба. Воли поздихали, не було як вернутися додому. Продали товар та інше майно й заснували село. На Дніпропетровщині десь п'ятеро, якщо не більше, сіл із назвою Чумаки. Є також Чумацьке, Чумацький шлях.

Один похід із Полтавщини до Криму тривав приблизно два місяці. За сезон їздили двічі.

Капітали найбагатших чумаків сягали мільйонів рублів. Крім матеріальної вигоди, це давало незалежний статус. Проте чумакувати було ризиковано. Поширювалися епідемії, могли здохнути воли в дорозі. Люди теж гинули. Невипадково чи не в більшості чумацьких пісень йдеться про хворобу чи смерть.

Самі сільські співаки чумацькими їх не називають. Фольклористи справедливо відносять такі твори до окремої групи. Бо тут описані моменти довгої щорічної подорожі до Криму чи Дону, сутички із розбійниками, смерть у далекому краї, побут чумацької родини. Натомість мелодії не мають особливих рис, за якими можна було б відділити їх від історичних, козацьких, про кохання. На відміну від моторно-маршових солдатських пісень.

Чи не в кожному селі був свій репертуар. Чумацькі пісні зазвичай мають багато поетичних і музичних варіантів. Наприклад, умовно чумацька пісня "Ой горе тій чайці" про з'їдених чумаками чаєнят. У ХХ столітті найпопулярнішою була жартівлива "Гуляв чумак на риночку". Її крутили по радіо й телебаченню. Багато хто пам'ятає цю пісню у виконанні Бориса Гмирі, Івана Козловського, Івана Паторжинського. Сьогодні чи не найвідоміший популяризатор чумацьких пісень — гурт "ДахаБраха".

Хочемо, щоб наш серіал охопив якнайширшу аудиторію. В кожній серії співає інший колектив або соліст. Експерти розповідають про чумацьку справу. Наприклад, астроном згадує галактику Чумацький шлях. Російською вона називається "Млечный путь".

Олександр Полячок сам співає у фольклорному ансамблі "Млиночок". Він також співорганізатор етнофестивалю на возах "Перекотиполе" у Кропивницькому.

×