— Мене не лише політики надихали. Є вірші, присвячені Петру Порошенкові, Леоніду Кучмі. Але й філософу Ніцше, співачці Квітці Цісик, режисеру Віталію Малахову, танцівнику Вадиму Писарєву — розповідає поет 79-річний Іван Драч. У харківському видавництві "Фоліо" побачила світ його збірка "Сатирикон". До неї увійшла поезія за останні кілька років.
У вірші "Чеченам" Драч роздумує: українцям слід було підтримати цей народ у його боротьбі з Москвою. Бо тепер кадировці воюють проти нас на Донбасі. Є вірш-звернення "До мільйона московських хохлів", у якому поет запитує українців, що живуть в російській столиці, ким вони себе насправді почувають.
На презентації в столичній книгарні "Довженко" Івана Федоровича просять прочитати вірш "Лугандонія". Має рядки "Президенти — всі у схроні! Завжди — на кордоні я… А під серцем, як змія, клята Лугандонія!.."
Поет зізнається, що читав його Леонідові Кучмі.
— Хотів йому подарувати, але він відмовився. Казав, лише коли надрукую, десь візьме. Тепер є нагода, — піднімає над головою щойно виданий томик. — А що з того толку? Якби щось змінилося, я готовий щодня писати по поемі чи цілому тому. Аби менше текло там крові. Хочемо ми чи ні, різновекторність Кучми під час його президентства зіграла свою позитивну роль. Він не воював, навіть коли треба було б воювати. Маю на увазі суперечку з Росією за острів Тузла.
Один із нових віршів Іван Драч присвятив своєму собаці, вівчарці Рексу.
— Нирки їсть він і легені, аби були по кишені, часом виділить й мені, бо пішли часи трудні, — жартує. Сміється, згадує, що його Рекс "мав гріх покусати класика української літератури Юрія Мушкетика". — Тепер я завинив перед Рексом. Мусив його віддати, бо в мене тяжко захворіла дружина, пережила інсульт.
— Б'є доля Івана Федоровича, як і всіх нас, і справа, і зліва. Але він не підкоряється. Має просто свавільний оптимізм, самоіронію, — каже про товариша поет Петро Перебийніс, 78 років. — Із Драчем розмовляти, коли прогулюєшся — небезпечно. Все, про що йде мова, набуває потім ознак дії. Припустимо, біля університету заговорили про Кирило-Мефодіївське братство. У нього виникає ідея — відродити. За пару днів вже розмовляє про це з ректором Леонідом Губерським.
До розмови приєднується кінодокументаліст Валентин Сперкач, 76 років.
— Іван Федорович має поважний вік і міг би заспокоїтися — так ні. Як не зателефонуєш, він щодня кудись поспішає, їде, летить. Я поховав жінку, завтра 40 днів, сиджу в зажурі. Дзвонить: що ти сидиш там сльози лиєш, зараз же до мене. Приходжу, а там онук Івана Франка Роланд Тарасович. Уміє Драч закрутить, збудить, не давати жити в спокої. Вирішили робити фільм про Франка. Наступного дня їду до Львова до найкращого спеціаліста Романа Горака. В картині не буде жодного авторського тексту, тільки сам Франко. Його думки, що співзвучні цьому часу — про себе, Україну. Від Драча вже має дуже рідкісні гарвардські дослідження.
У книгарнях нова збірка Івана Драча "Сатирикон" коштує 46 грн.
6 
35413
Коментарі