За 63 роки існування балет "Сухішвілі" об"їздив з гастролями 88 країн і дав 9200 концертів, які відвідало близько 50 млн людей. 16 лютого національний балет Грузії виступив у столичному палаці "Україна". Він показав весільні та воєнні грузинські танці в сучасній обробці. У залі був аншлаг. Квитки — по 50–500 грн — розкупили за два тижні до концерту.
Ансамбль створило подружжя Іліко та Ніно Сухішвілі. Нині ним керує їхній син 70-річний Тенгіз із дружиною Інгою Тевзадзе, 67 років. А головний хореограф — 37-річний онук Іліко Сухішвілі-молодший, костюми розробляє його сестра Ніно, 44 роки.
— Радянські чиновники вважали, що дві години дивитися на грузинські танці нудно, — розповідає Ніно Сухішвілі. — Тоді мій дідусь у кабінеті керівника комітету культури ЦК КПРС сам виконав усі номери з першої концертної програми ансамблю. Він танцював, співав, імітував звуки барабана, стукаючи по столу. Посадовець був так захоплений, що дозволив створити балет, надав йому статус національного й узяв під патронат держави. Це було 1945 року.
Номери відтоді змінилися?
— Тоді рухи були простішими, ритм — повільнішим. Мій брат Іліко ускладнив партії жінок. Раніше вони танцювали спокійно й повільно, а тепер дозволяють собі різкі й швидкі рухи. Спочатку це не подобалося нашим батькам. А ще їм було не до вподоби, що вкоротили довжину суконь танцівниць — видно ноги дівчат. Але ці костюми не порушують національних традицій, бо саме такі носять у гірських районах Грузії.
Чи важко потрапити до вашого ансамблю?
— Склад майже повністю оновлюється кожні три-чотири роки. Якраз стільки триває навчання в нашій студії, найкращих танцівників якої беремо в балет. Там навчаються діти з 8–10 років. Усі мають бути однакового зросту, худими, мати довге волосся і схожі риси обличчя. На кастингу ми гримуємо дівчат. Так перевіряємо, чи личитиме їм макіяж, який найчастіше використовуємо в постановках. Якщо ні — то до побачення.
Є дві жінки, яким уже за 35. Вони все ще виступають, бо виглядають як 17-річні
Чи було таке, що танцівники йшли з балету, бо не витримували навантажень і щільного гастрольного графіка?
— Наші танцівники витримують іноді справді нелюдські навантаження. Коли готуємося до гастролей або відпрацьовуємо нову концертну програму, репетиції тривають по 5–6 годин щодня, без вихідних. Найчастіше з ансамблю йдуть дівчата: після одруження вони не можуть так багато працювати й часто подорожувати. Іноді їм забороняють виступати чоловіки. А взагалі, якщо людина не вирішить зробити танці справою життя, то вона в нас надовго не затримається. Середній вік танцівників — 25 років. Але є дві жінки, яким уже за 35. Вони все ще виступають, бо виглядають як 17-річні.
Перед початком концерту з-за лаштунків чути крик: "У! У! У!". Потім піднімається завіса і з"являється 60 танцюристів.
— Викрикуємо це перед кожним виступом, — пояснює один з учасників балету після концерту. — Це така традиція, на щастя. Один із найпопулярніших нині грузинських танців називається "Осурі". Танцівники пересуваються лише на пальцях. Фізично це важко — треба великої витримки й багато років репетицій. Щоб було легше, перемотуємо ноги еластичним бинтом. А взуття для таких номерів роблять із м"якої шкіри, без твердої підошви.
По завершенні концерту якийсь чоловік хоче подарувати танцюристам букет квітів. Але опускають завісу і він не встигає, лишається стояти під сценою. Тоді повертається до зали, починає плескати в долоні й закликає глядачів робити те саме. Усі кілька хвилин аплодують. Балет знову з"являється на сцені. Виконує ще один танець. Люди стоять і безперервно плескають у долоні.
4 
35413
Коментарі
1