Гран-прі третього міжнародного Київського кінофестивалю отримав фільм режисера Михайла Іллєнка, 64 роки, "Тойхтопройшовкрізьвогонь". Сценарій написали за легендою про українського льотчика Івана Даценка, який став вождем індіанського племені. Це була єдина українська стрічка в конкурсі фестивалю.
— Певно, фільм ще домонтовують, — жартують перед прем'єрою двоє молодих людей у шостому ряду. Софійська площа вщент заповнена глядачами. Покази відбуваються просто неба. Вхід вільний.
Сеанс має розпочатися о 18.45. Перед ним харківський театр історичної реконструкції "Дикий Захід" влаштовує шоу. Його учасники консультували режисера. Виконують ритуальний танець сонця північноамериканських індіанців.
— Живу життям племені Лакота з 14 років. У вільний час працюю зварювальником, — каже 50-річний Володимир на прізвисько Рик Ведмедя. — В останній момент уже перезнімали епізоди про Канаду, бо спочатку індіанці в картині були більше на якутів схожі.
О 21.00 Михайло Іллєнко оголошує зі сцени, що серед глядачів є племінниця Івана Даценка — Ольга Рубан. Вона приїхала з Полтави.
— Ми не мали мету відтворити з точністю життя Івана. За людиною, яка втекла з ГУЛАГу, не ходили біографи. Дозвольте запропонувати українського героя. Це рідкісний птах на нашому екрані зараз, — звертається режисер до Ольги.
О 20.20 повідомляють, що з технічних причин фільм запустити неможливо.
— Ми чекали на картину чотири роки. Будь ласка, почекайте ще дві години, — каже продюсер Володимир Філіпов. Натомість умикають єгипетську стрічку "Мікрофон" арабською.
— Це моя перша роль у справжньому кіно, — каже перед показом виконавець головної ролі актор 33-річний Дмитро Лінартович. Працює в муніципальному театрі "Київ". — До того лише багато дублював іноземні картини. Було декілька серіалів. Робота відрізняється від сценічної. У театрі подачу треба робити на велику кількість глядачів. Ширші жести, інша постановка голосу. Але я часто граю на камерній сцені для 35 осіб у залі. Глядач зовсім поруч. Може роздивлятися найдрібніші нюанси твоєї гри, як на крупному плані в кіно. Рухаюся звично, як у житті.
Найбільшими труднощами для актора були великі перерви між зйомками через брак фінансування. Кошторис картини $2 млн. Фінансували — держава й продюсерська компанія "Інсайтмедіа". Фільмували в Києві, Ржищеві та Кам'янець-Подільському. Епізоди втечі з ГУЛАГу знімали в Аргентині.
— Зйомки тривали майже чотири роки. Незручно, коли наступний день по сюжету знімали через п'ять місяців. У мене зачіска вже інша була. Мусив одягати шапку.
Із режисером познайомилися, коли Дмитро вчився на другому курсі інституту ім. Карпенка-Карого. Для короткометражки шукав спортивного хлопця, який умів би танцювати брейк-данс.
— Це наша друга зустріч з Іллєнком. На пробах репетирували епізод із його донькою Іванкою. Вона зіграла доньку старого вождя індіанців.
Запустили фільм о 22.20. Глядацькі місця наполовину спорожнілі. У деяких епізодах стрічки звук не відповідає зображенню. Завершився сеанс за північ.
2 
1
Коментарі