У середині лютого київський етно-рок-гурт "Гайдамаки" їде в турне Австрією, Швейцарією, Німеччиною, Бельгією, Швецією та Польщею. Гастролі пройдуть у підтримку четвертого альбому групи "Кобзар". Його презентація відбудеться завтра в музичній крамниці "Тік-так" на Подолі.
— Українське турне з "Кобзарем" також буде, десь із квітня, — запевняє вокаліст "Гайдамаків" Олександр Ярмола, 41 рік.
Розмовляємо з ним у "Тік-таку" за тиждень до презентації. У приміщенні душно, Ярмола знімає светра, залишається в темній майці.
— Будемо старатися заграти по всій Україні, — продовжує. — Особливо там, де ще не виступали. Ще жодного разу не грали ані в Донецьку, ані в Луганську. У тому регіоні тільки раз у Бердянську побували. Спочатку були антиукраїнські викрики, але потім прийшов градус класного концерту.
Попередній ваш альбом називався "Перверзія" — майже як роман Юрія Андруховича, тепер ось "Кобзар". Знову "книжкова" назва?
— Три роки тому під час гастролей Європою ми справді зачитувались Андруховичем. Але цього разу, хоч ми й поважаємо Тараса Григоровича Шевченка, назва не через нього. Просто в нашій музиці з"явилася бандура. Грає на ній Іван Ткаленко — гітарист з групи Тараса Петриненка. До основного складу групи не захотів увійти, бо не хоче лишати капелу бандуристів, у якій також грає, і Петриненка.
Ми, Португалія, — обличчя Європи, а ви — її дупа
На вірші Андруховича рокери часто пишуть пісні. А ви не пробували?
— Мені не дуже пасує його стиль віршування. Пісні пишу сам або співаю народні. Проза Андруховича читається, а вірші зацінюють тільки якісь його побратими. Я на іншій хвилі, мене вони не чіпляють.
Де записували "Кобзаря"?
— У Польщі. У нас за альбом продюсери, які вважаються відомими, просять 25 тисяч доларів. Порівняно з цим у Варшаві ми заплатили смішні гроші.
Разом з нами у студії писалися польські репери з гурту "Вавамуффім". Для однієї з наших пісень вони захотіли створити текст польською, і ми вставили цей фрагмент. Усього на диску буде 13 треків. Із них три народних пісні, зокрема "Їхав козак за Дунай". У двох піснях буде жіночий голос. Тут нам допомагала знайома Оксана Франкевич. Вона народилася в Мюнхені, нині живе в Берліні.
Поляки цікавляться музикою сусідів — українців, білорусів, а в нас якось не дуже...
— Нинішні українці — лінива нація. Інтелігенція тікає куди тільки може, де є брати по розуму — до Відня, Берліна. Прості люди більше переймаються, як родину прогодувати. А грошовиті підприємці зустрічаються між собою, п"ють горілку, потім їх голова болить, і їм теж не до музики.
На етно-фестивалі "Країна мрій" ви тільки раз виступали, а скажімо, "Мандри" там часті гості.
— Напевно, з Фомою Олег Скрипка (організатор фестивалю. — "ГПУ") більше дружить, ніж із нами, — усміхається. — А взагалі, на багатьох європейських фестивалях є практика лише раз запрошувати музикантів.
За кордоном виступаєте кілька років. Змінюється сприйняття європейцями України?
— На Заході раз звернули увагу на Україну — після помаранчевої революції. Почали відрізняти нас від Росії. Тепер же "січуть" усі наші негаразди в політиці. Плескають по плечу, висловлюють співчуття. У Португалії нам дали гіда, і той розповідав про їхні проблеми з іспанцями-колонізаторами. Ми казали, що й ми маємо схожу ситуацію з росіянами. А хлопчина видав: "Так ви ж Європа. А Росія — не Європа". А потім жартома: "Ми, Португалія, — обличчя Європи, а ви — її дупа". "Та то залежно, з якого боку дивитися", — посміялися ми.
3 
1
Коментарі