У Берліні всіх шокував український фільм "Терикони"
Український документальний фільм "Терикони" про дітей у прифронтовій зоні Донбасу показали на 72-му Берлінському кінофестивалі.
15-річна Настя живе на околиці шахтарського містечка Торецьк Бахмутського району Донеччини, менш ніж за кілометр від позицій бойовиків. Її дім зруйнували російські ракети. Має посттравматичний синдром, майже не ходить до школи, заробляє на життя збиранням брухту. Від бід ховається в інтернеті. Мріє про новий будинок, собаку й пише листи Діду Морозу з проханням повернути їй батька, за сюжетом.
Прем'єра "Териконів" відбулася за декілька днів до повномасштабного нападу Росії на Україну.
— 21 лютого РФ оголосила про визнання псевдореспублік. Я сказав німцям, що це початок війни, її оголошення. Не вірили, — розповідає режисер 46-річний Тарас Томенко.
— Європейці бояться вірити в агресію Путіна. Не хочуть навіть чути, що з ними може щось трапитися. Готові допомагати і співчувати, але не хочуть проєктувати, що ця війна може прийти й до них. Думаю, з цим пов'язано й те, що НАТО не хоче закривати неба. Трохи страусяча позиція.
Основне враження аудиторії від стрічки — шок і біль. Серед глядачів були й діти. Говорили, що першою реакцією було несприйняття побаченого. "В перші хвилини фільму було відторгнення. Думала, це якесь постановочне кіно. Наприклад, чому вона в одному одязі ходить влітку і взимку?" — написала 14-річна німецька дівчина. А потім додала: "Коли я зрозуміла, що це насправді, закрилася у своїй кімнаті й до ранку плакала".
Томенко каже, що світ лише зараз голосно заговорив про трагедію України.
— Вісім років війни хотіли відгородитися. Ми намагалися докричатися через долю дитини. Організували величезну кількість інтерв'ю. В Берліні в мене буквально кожна година була розписана. Німці шоковані, бо побачили справжній стан речей. Треба розуміти, що Росія витрачає мільярди на пропаганду своєї політики за кордоном. І ми таким маленьким фільмом могли хоч трішки показати, що насправді відбувається. Європейці дуже здивувалися, бо доти були одурманені, не розуміли. Це зараз за кілька днів прозріли.
Стрічку "Терикони" знімали з 2017 року до осені 2021-го.
— Їздили на Донбас фільмувати хроніку, — продовжує режисер. — Селище Залізне під Торецьком — це самий передок на той час був. Ми зупинилися біля розбитого будинку перезарядити камеру. Постать дівчини вималювалася ніби з-під землі, з розвалин. Каже: "Ходімте, я вам щось покажу". Відвела в дім і розказала історію своєї родини. Ми нічого в неї навіть не запитували. Сама на одному подиху розповіла. А ми одразу почали знімати.
Настя з більш-менш благополучної шахтарської родини. Батько заробляв, мати не працювала. 31 грудня 2015-го все раптово змінилося. У Новорічну ніч в їхню хату поцілили три снаряди "Граду". Батька контузило, він протягом року помер. Але ще перед цим їхня сім'я розпалася. Мати п'є. Настя з нею та молодшим братом Ярославом живе в баби в будинку навпроти.
Таких дітей на Донбасі багато. Через долю однієї дівчини могли показати, що в нас у цілій країні далі коїтиметься.
Для таких, як Настя, війна стала пейзажем за вікном. Вони її вже не помічають. Для них загроза — голод, втрата надії.
Днями зідзвонилися, нарешті з'явився зв'язок. Настя так по-дитячому з жартами говорила. "У нас все хорошо. Мы никого не трогаем, нас никто не трогает". А мені якраз написала глядачка: "Ми готові забрати Настю до Німеччини". Я розповів про таку можливість. У розмову втрутилася мати: "Ты ни в какую Германию не поедешь, будешь здесь". Потім баба почала кричати. Я тут не можу нічого зробити. Долю Насті вирішує мати, вона не позбавлена батьківських прав. Ми хотіли купити їй хату в Костянтинівці, щоб переїхала туди. Там недорого коштує житло. Вже почали збір коштів, а тут війна.
Також на Берлінському фестивалі приз глядацьких симпатій отримала українська стрічка "Клондайк" режисерки Марини Ер Горбач, 40 років. Дія розгортається впродовж трьох днів у селі Грабове Горлівського району Донецької області. 17 липня 2014 року поблизу цього населеного пункту російські військові збили літак малайзійської авіакомпанії.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
5 
1
Коментарі