Найкращим фільмом національної програми IX Одеського міжнародного кінофестивалю стала документальна стрічка "Дельта" режисера Олександра Течинського, 39 років.
Фільм розповідає про побут жителів міста Вилкове Кілійського району на Одещині.
— Вилкове часто називають українською Венецією, бо розташоване в дельті Дунаю. — розповідає кінокритик 30-річний Антон Філатов. — Замість вулиць там канали. Нічого романтичного в порівнянні з італійським містом немає. Місцеві зрізають і продають очерет. Європейці використовують його для екологічного будівництва. Це важка й небезпечна праця. Човни часто перекидаються, люди тонуть. У Вилковому висока смертність. Через це місцеві дуже релігійні й забобонні. На берегах у пам'ять про загиблих будують багато капличок.
У Вилковому режисер жив дві зими.
Фільму бракує сюжету. Але візуально — це бездоганне кіно. Багато кадрів — ніби фотографії, що ожили. Найкращий момент — коли кілька хвилин показують човен, що пливе в тумані. Течинський прийшов у документалістику з фотографії. Робив репортажі для іноземних і вітчизняних видань.
Другий рік поспіль у національному конкурсі перемагає документальне кіно. Торік це був фільм Романа Бондарчука "Діксі Ленд". Українська документалістика в порівнянні з художнім кіно нині більш красномовна й винахідлива. Сучасне життя в Україні багате на цікаві сюжети. І знімати реальність — менш затратно, ніж вибудовувати з нуля новий світ, як це роблять у ігрових фільмах.
Багато футболісток хочуть вирватися з бідності
Найкращим європейським документальним фільмом стала українська стрічка "Домашні ігри" режисерки Аліси Коваленко, 30 років.
20-річна Аліна Шилова — нападаюча київського жіночого футбольного клубу. Їй обіцяють місце в збірній України. Раптово помирає її мати. Аліна кидає спортивну кар'єру, щоб виховувати 6-річного брата й 7-річну сестру.
— Хотіла зняти фільм про футболістку, яка лише починає кар'єру, — розповідає Шилова. — Свій перший фільм зняла про сестру. Вона покинула футбол і не могла адаптуватися до звичайного життя. Коли я прийшла до київського клубу, тренерка порадила звернути увагу на Аліну. Була однією з найкращих у команді, але мала складні життєві обставини. Дівчина росла в дитбудинку, її батьки були алкоголіками. Всі тіснилися в однокімнатній квартирі. За час зйомок зрозуміла, що в жіночий футбол приходять переважно з неблагополучних родин. Бо доки батьки пиячать, дітей виховує вулиця. Дівчата грають у футбол із хлопцями. Для багатьох футболісток це не просто спорт, а спосіб виживання. Хочуть вирватися з бідності. Назва "Домашні ігри" — гра слів. Одночасно це матч на своєму полі, а також сімейні драми в житті спортсменок.
3 
1
Коментарі