Чоловік хоче продати скрипку Страдіварі

 

Скрипку Страдіварі хоче продати 31-річний Борис. Прізвище і місце проживання називати відмовляється. Боїться за свою безпеку.

Дід Бориса перед смертю розповів, що має скрипку роботи італійського майстра Антоніо Страдіварі, виготовлену 1715 року. Як доказ власник наводить клеймо всередині інструменту.

— Скрипку мій прадід купив десь 1890 року. Дідусь тоді ще був зовсім малий, — розповідає Борис телефоном. Говорить російською. — Прадід їздив по неї кудись далеко. Дід казав, що купили її за дуже великі гроші. Все життя цю історію приховував, боявся. А коли йому вже стало геть погано перед смертю, то розповів. Скрипка в хорошому стані, хоч і потребує реставрації. На ній можна грати.

— Родина прадіда була єврейською. Жили в Миколаєві, мали швецьку майстерню. Прадід грав на скрипці — певний час працював у Петербурзькій консерваторії. Хотів, щоб і дочка освоїла інструмент, але вона не захотіла. А син — мій дід — грав на скрипці з 6 років.

Борис каже, що інструмент йому не потрібен. Хоче його продати колекціонеру або музиканту.

— Скрипки Страдіварі та інших великих майстрів усі відомі. Вони нізвідки взятися не можуть, — говорить експерт київського аукціонного дому "Корнерс" Дмитро Голець, 42 роки. — А у XVIII і XIX століттях різні ремісники ставили клейма "Страдіварі", намагаючись підвищити вартість інструментів.

— Імовірно, що це скрипка фірми "Страдіваріус" кінця XIX ст. Якби це була робота Антоніо Страдіварі, клеймо там мало би бути випалене, а не написане. Її мають оцінити експерти. Подивляться, у якому вона стані, який звук видає. Якщо все добре, то вона може чогось вартувати як якісна робота майстрів позаминулого століття, — розповідає столичний галерист Віктор Федчишин, 38 років.

На аукціонах і мистецьких форумах скрипки XIX ст. у хорошому стані оцінюють від 700 євро до кількох тисяч. У XVIII ст. — удвічі більше.

У світі збереглося до 600 інструментів, створених Страдіварі. Італійський майстер виготовляв також віолончелі, лютні, арфи, мандоліни. Дослідники вважають, що особливе звучання вони мають завдяки спеціальній обробці деревини або лаку. До нього Страдіварі міг домішувати вулканічний попіл.

×