— Наївно дав почитати роман "Біла ріка" галичанам. Уже через декілька сторінок мені сказали, що книжка — погана, — розповідає письменник Антон Санченко, 48 років. У столичній книгарні "Є" він представляє роман Сергія Дячука "Біла ріка".
— Біла ріка — це Білий Черемош, що ділить давній український етнос на буковинців і галичан. Перші називають других "тареликами" через форму капелюхів. Ті ж у відповідь дражняться "шкрюмами" — це палена бараняча вовна, — продовжує Санченко. Книжка вийшла у його видавництві "Електрокнига". — Недарма Василь Стефаник писав лише короткі новели, бо читачеві важко витримати текст правдивою гуцульською говіркою. А саме такою мовою я побачив рукопис Сергія Дячука. Більше двох тижнів разом із Михайлом Бринихом приводили до літературної мови текст. Автентику лишали тільки в живих розмовах персонажів.
Родинна сага задумана як трилогія. Дія першої частини "Смерекові гори" відбувається в Путивльському районі Чернівецької області, напередодні Другої світової. Герої роману переживають війну, визвольні змагання, депортацію і перші роки радянської влади на Західній Україні.
— Народився я в Борисполі під Києвом, в родині військових. І взагалі до 20 років був російськомовним, — розповідає автор твору, 33-річний Сергій Дячук. — Літо проводив у дідуся з бабусею в Карпатах. Мене брали на всі посиденьки, і я годинами вислуховував спогади старих гуцулів про минувшину. Ідея ж написати книжку народилася, коли забирав світлини із порожньої вже відсирілої хати нашого родича. Роздивляючись фото, поступово від руки занотував з пам'яті почуті колись історії. Не знаю навіть, чи зміг би написати щось літературною мовою. Я шість років пропрацював у столичній книгарні "Є" продавцем-консультантом. Якось до нас зайшов прикарпатський поет Олег Лишега. У мене прокинулося натхнення — зачав з ним говорити на діалекті. Він відповів: "Слухай, я так не годен говорити, хоча серед гуцулів все життя прожив". Видко, це десь усередині в мене залишилося від предків.
Редактором книжки став київський письменник Михайло Бриних, 39 років.
— Останніми роками пишуть чимало прози про УПА. "Біла ріка" сподобалась абсолютною відсутністю героїзму в подачі матеріалу, — каже Михайло Бриних. — Автор не дає оцінок часу, людям, їхнім діям. Просто показує побутову хроніку. Це історія родини, в якій один брат воює проти другого. Тут немає Каїна і Авеля, праведника і борця за Україну, з одного боку і ката, з іншого. Герої книжки — люди, яких Господь розвів по різні боки і змусив убивати один одного. Історія родини Дячуків характерна для гуцульського краю. Але, як бачимо, і для всієї України тепер також.
Другу частину "Білої ріки" автор присвятить своїм батькам. Дія книжки відбуватиметься у радянських військових частинах у Німеччині та Афганістані.
3 
1
Коментарі