Ексклюзиви
Пʼятниця, 18 квітня 2008 16:52

Бре (фрагмент)

Автор: малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

Останніх десять днів у Белграді мешкала моя давня приятелька, принцеса Єлисавета Караджорджевич.

Вона приїхала побачити місто, в якому народилася. Їй люб"язно показали Білий Двір. Вона пройшлася садами та парками, в яких бавилася ще дівчинкою. Помолилася в церкві за душі своїх предків.

На її чорному солом"яному капелюшку з широкими крисами постійно в"янули жовті квітки, які вона назбирала на Косовому Полі.

На відміну від парвеню, що збагатіли за одну ніч і тепер, коли вертаються до Белграда з великого світу, мають повну пазуху нарікань на всіх і все, Принцеса закохалася в це місто. Полюбила, каже, людей, вулиці, променади, нашу їжу і триб життя…

Коли ми з нею познайомилися 12 років тому в Нью-Йорку, я відкрив їй таємницю, що малим цілував кожну жабу, яку лише вдавалося впіймати.

— Нащо ж ти цілував жаб?

— Про всяк випадок! — казав я. — Ніколи не знаєш, коли саме якась жаба перетвориться на принцесу.

Поміж іншим, Принцеса навчилася дуже пристойно говорити сербською та писати кирилицею.

Як і весь вищий світ, вона говорить спокійно й тихо. Ми ж, певна річ, горлаємо і говоримо всі дуже гучно. Через це Принцеса навчилася казати: "Припини волати!" […]

Мені пригадалося, як колись давно, одного дня у ресторані "Джіно" на Лексингтон-авеню я вчив її казати "бре" [сербське "бля"]. Тоді вона ще не знала, що означає те слово.

Дивовижно, як на чужині людина від якогось моменту починає усвідомлювати вартість речей і слів, на які вдома не звертала уваги. Тоді, давно, я вперше зрозумів, як густо пересипано тим турцизмом із трьох літер нашу щоденну мову, наскільки він багатогранний, насичений всіма можливими значеннями і варіаціями… Мені здається, ми вже не можемо й фрази скласти так, аби в ній не знайшлося жодного "бре" — чи вимовленого різко, як у фразі босняка, чи з характерним мінливим, м"яким "ееее", як у далматинців — яке має тисячі смислів та інтонацій.

Говориться із захопленням: Він, бре, людина!

Зневажливо: Та йди, бре!

Виклично: Ну, чого, бре?

Ніжно: Ех, бре!

З любов"ю: Ходи сюди, бре…

Самовпевнено: Ти, бре, мені будеш казати?

Філософськи: Море, бре!

Зачаровано: Та звідки ж це, бре?

Владно: Грайте, бре!

Пафосно: Бре, не бреши!

Як взагалі перекласти те маленьке, але таке важливе "бре" якою-небудь іншою мовою світу?

У ньому є виклик і зневага, ніжність і полегшення, є щось бунтарське і скрушне, щось дітвацьке й недоладне… Воно слугує для того щоб висловити схвалення і захват, водночас — несхвалення і жаль, озвучує здивування, поклик та попередження, заскоченість, підбурення і підбадьорювання, оспівування і проклін.

У тому малому "бре" — всі ми, зі своїми чеснотами й недоліками, здається, що саме воно — наша сутність. І якби з якогось дива ми раптом зникли б із цього світу, то знову проросли б, безперечно, з цих трьох літер!

Але ж ось надійшов і час принцесі Єлисаветі вертати у великий світ.

Я завжди казав їй, що вона ліпша від нього, і то, звісно, не був пустий комплімент.

— Припини волати! — промовила вона, рушаючи вздовж Македонської.

— Гайда, бре! — сказав я, але вона мене вже не чула.

Зараз ви читаєте новину «Бре (фрагмент)». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода