— Слушай, слушай… — шепоче на вухо 5-місячному синові циганка. Дитина прив'язана хусткою до живота. Жінка в червоному пуховику зі засмальцьованими рукавами розштовхує натовп у залі очікування залізничного вокзалу Харкова.

20 березня хор хлопчиків музичної школи №15 ім. Моцарта виконує тут твори німецького композитора Йогана Себастьяна Баха. Співають під акомпанемент фортепіано, розмальованого в рожеві й жовті квіти.

У Харкові вдруге проходить Міжнародний музичний фестиваль. Деякі його заходи присвячені 333-річчю від народження Баха.

Жінка пробивається до перших рядів. Зганяє з місця чоловіка в зеленій куртці. Ковзається на розлитому пиві й падає на крісло, ледь втримавши дитину.

— Вот тебе и музыка, — сміється, видно три золотих зуби.

— Мамо, а нам про Бахова в школі розповідали, — 9-річна Нора торсає жінку в джинсовому плащі за рукав. — Нічого, правда, не зрозуміли. А коли ввімкнули музику — всім сподобалось. Я мало не заплакала.

— Про Бахова? — перепитує мати. Посміхається. — Він Бах був. Німецький композитор. Написав більш як тисячу творів. За права жінок боровся. Його дружина першою заспівала в хорі. Написав "Кавову кантату", щоб заможним жінкам не забороняли пити каву. До того вважалося, що відвідувати кав'ярні непристойно.

— Як мені тато в комп'ютерні ігри довго грати не дає? — уточнює Нора. — Треба й нам свого Баха.

Біля кав'ярні "Цукат" на центральній вулиці Сумській збирається публіка. Питають про каву "Бахачино". Кажуть, прийшли на концерт.

— Не сподівались, що збереться стільки людей, — говорить офіціант у зеленому светрі до колін й білій перуці. — Молодь дізнається в соцмережах. Питають рецепт "кави Баха". Нагадує капучино — каву з молоком. В Італії таку п'ють на сніданок із печивом. Наш шеф-кухар придумав малювати на пінці скрипковий ключ із чорного шоколаду.

За столиком із філіжанкою сидить екскурсовод Максим Розенфельд, 42 роки. Слухає концерт.

— У 1960-ті в цій кав'ярні любив погуляти художник Вагрич Бахчинян, — розповідає. — Досліджував, як ідеологія радянської влади впливала на свідомість. Ще той був жартівник. На картинах додавав іронічні підписи. Тоді кав'ярня мала назву "Харків'янка", а люди називали її "кулемет". Відвідувачі з-під поли розбавляли каву алкоголем. Про ці посиденьки творчої молоді писав Едуард Лимонов у романі "Молодой негодяй".

На Сумській виступає саксофоніст із повним каптуром снігу. Підходить чоловік у довгому чорному пальті, шукає, куди покласти гроші. Музикант посміхається, хитає головою, що не треба. — Біжу з усіх ніг. Уже бачу філармонію, — розмовляє по телефону жінка років 45 у довгій шубі й на "шпильках". — Не кожен же день у нас грають музиканти зі світовим ім'ям. А ще хочу орган почути. Його німці робили. Кажуть, коштує півтори тисячі євро. Хотіли, щоб наші монтували. Зібрали робітників, подивились, як вибігають кожні 15 хвилин курити. Самі склали за три дні.

У гардеробі філармонії — черга. Темношкірий чоловік поправляє перед дзеркалом сорочку. Його супутниця з африканськими косичками пригладжує сукню. Озирається, чи вже можна йти до зали.

— Гратимуть кращі солісти з Києва, Одеси, Львова, Франківська, Дніпра й Чернівців. Найбільше музикантів — із Харківської опери, — оголошує ведучий. — Коли починали репетиції, вони непокоїлися. Казали: "Ми — оперний оркестр і маємо сидіти в ямі".

Виходять скрипалі, віолончелісти, двоє музикантів із контрабасами. Всі в чорних смокінгах. Жінки — у сукнях. Наостанок виходить київський саксофоніст японського походження Кента Ігораші. Вклоняється публіці.

— Виконає на саксофоні концерт, який Бах писав для флейти, — каже жінка років 60. Вона в довгій сірій сукні та окулярах у роговій оправі. Тримає чорну сумочку. — Коли вперше почула, як грає Ігораші, — заново полюбила класичну музику. Згадую, де мої старезні вінілові платівки. Десь між ними є й Бах.

Концертом дві години диригує Іван Чередниченко з Дніпра.

— Думали, як зробити день народження Баха цікавим для всіх, — розповідає продюсер фестивалю Олександр Пірієв, 35 років. — Увечері влаштували джаз-концерт у центральному нічному клубі Харкова "Пробка". Запросили чотирьох музикантів, які люблять експериментувати з класикою. Київський контрабасист Сергій Макаров непокоївся, що може не встигнути. В останній момент придбав два купейні квитки. Для себе і для інструмента. Возить його на окремому місці. Репетицію вдалося почати лише за чотири години до виступу. Нагорі нічного клубу — відділення суду. Працівники попросили перенести музику на 17:00, щоб учасники засідань не відволікались від справи.

— Не знаю, як ви, — а я бахну за старину Баха, — каже жінка в картатій сукні з блискучою підвіскою. — 333 роки, а зібрав сьогодні повні зали. Але "джазуха" в пабі — це несподівано й круто. Між іншим, був такий період, коли Бах отримував гонорари діжками пива. Це навіть було прописано в контракті композитора.

Харківський міжнародний музичний фестиваль триває 14–29 березня.

Один із днів буде присвячений 80-річчю українського композитора Мирослава Скорика. 27 березня ювіляр диригуватиме на концерті "Скорик у стилі джаз".

×