"Українська ікона відрізняється від російської тим, що більше тяжіє до європейського живопису. Гравюри ХVI століття, які друкували в Києво-Печерській лаврі, вважали європейськими", — розповідає мистецтвознавець Олександра Рак, 34 роки. Розмовляємо у столичній галереї "Дукат", де 4 грудня відкрили виставку "Українська ікона XVII–XIX століть". Показують 40 старовинних образів.
Представлені роботи XVII ст. "Параскева П"ятниця" і "Господь Вседержатель" київських майстрів, "Тайна вечеря" з Волині, "Благовіщення" і "Собор Архістратига Михаїла" з Галичини.
— Старовинних ікон в Україні лишилося мало. За радянських часів їх тисячами вивозили до Росії. Робіт ХVIІ століття всього 1500. А в Росії — у десятки разів більше. Їх авторство невідоме. Ікони на Русі не підписували іменами. Вказували лише, звідки родом майстер. Наприклад, "майстер із Бузька" чи "Волинський іконописець". У Росії образи підписували, щоб знати з кого питати, якщо там буде якась помилка. За непослух карали повішанням.
Майже всі ікони, які показуємо, уже не раз реставрували. Раніше їх писали на тонких дощечках, не ґрунтували основу. Через це фарба часто осипається, а від дощечки може залишитися лише трухлявина.
В Україні є лише кілька десятків дилерів, в яких можуть бути цікаві ікони. Вони працюють на представників верхніх ешелонів влади. Хоча оголошень про продаж образів можна зустріти чимало, особливо в Інтернеті. Але купувати їх через мережу небезпечно. Ви платите за річ, яку не бачили.
Десь 5 відсотків колекціонерів цікавляться іконами, які висять у церкві. Решта віддають перевагу тим, що ставили в хаті. Однаково популярні роботи, написані церковними майстрами та самоуками, які писали у примітивному стилі. Є люди, які думають, що ікони не можна продавати, але це не так. Ними торгували і 200 років тому, це ніколи не вважалося гріхом.
На виставці експонати можна придбати. Ціни починаються від 50 тисяч доларів. Перлиною колекції мистецтвознавці називають роботу майстрів Києво-Печерської лаври, виконану в стилі українського бароко — Великомученицю Варвару. Тут є пишнота, парадність, обрамлений образ в екстравагантний орнамент. Перед роботою іконописець мав тиждень поститися, за день висповідувався в церкві, а потім уже малював. Тепер рідко хто з майстрів так робить. Тому й ікони виходять не такі духовні.
Виставка триватиме до 20 січня 2010-го. Щосуботи мистецтвознавці проводитимуть безкоштовні екскурсії.
4 
1
Коментарі