Середа, 25 липня 2012 18:04

Ворони у нашому фільмі кричать із литовським акцентом

– Найкраще відмінність між ­ігровим і документальним кіно сформулював Альфред Хічкок. В ігровій картині режисер – бог. У документальному кіно бог – режисер. Чергуючи ігрові й документальні фільми, маю можливість мінятися з ним місцями, – жартує Сергій Лозниця. 19 липня в Одесі відбулася українська прем'єра його другої художньої стрічки "У тумані".

У травні картина 47-річного киянина змагалася в основному конкурсі Канн. У однойменній повісті Василя Бикова йдеться про події в окупованій Білорусі 1942-го. Партизани Буров і Войтик мають стратити залізничника Сущеню. Через наклеп його безпідставно вважають зрадником. Буров дістає смертельну рану, і Сущеня кілька днів несе його на собі, щоб ­урятувати.

На майстер-класі для кіношколи Одеського фестивалю режисер проектує на кіноекран розкадровку сцен із ноутбука. ­Публіка пожвавлюється на малюнку з шибеницею й трьома страченими. Час на комп'ютері режисера на годину відстає від українського – за Берліном, де він живе. ­Серед файлів на робочому столі – фільм "Список Шиндлера" і текст "Хорошунова. Київські записки" – спогади про окупаційний побут київської художниці, родину якої розстріляли 1943-го. Зараз Лозниця працює над сценарієм фільму про Бабин Яр.

– Коли роблю картину, ставлюся до неї, як до ритмічного твору. Зміна плану – ритмічна дія. Якщо в монтажі слідують один за іншим плани однакової довжини, достатньо 3–5 хвилин, щоб глядач встав і пішов. Ми не можемо витримувати одноманітних планів. Існують тортури, коли змушують слухати, як монотонно капає вода. Так само глядача можна довести до божевілля.

Як тільки вмикаєте камеру, ви незворотно ріжете простір. Коли дивлюся в кадр, звертаю увагу насамперед на його краї, а не на центр. Залежно від накладання рамки кадру можна міняти смисли.

Кіно померло. Книжка померла. Театр помер. Балет помер-помер. Поезія мертва. Це – перебільшення. Доки людина існує, їй буде цікаво слухати й розповідати історії, міркувати, що з нею відбувається. Мистецтво помре разом із людством. Це наче думати – коли починаєш, уже неможливо зупинитися. Хоча інколи дуже хочеться.

У Каннах було, здається, чотири фільми на плівці. Цифра дає іншу філософію зображення. Навіть коли малюєш на плівці – малюєш тінями, а на відео – світлом. На відео нецікаво розглядати панорами. Кадр не дихає. Зараз спеціально додають зернистість у цифру. Бачив на одній студії запис – просто відзняті 10 хвилин чистої плівки. ­Накладають його на цифрове зображення, щоб давало глибину.

95 відсотків звуку "У тумані" записали на майданчику, але потім на них пішло ще три місяці роботи. У нас були біля сотні звукових доріжок. Можу тепер собі дозволити постріл, що складається з накладання від семи до 10 звуків. Рипіння дерев, пташині крики у фільмі – ретельно продумані історії, а не випадкові звуки. У нас навіть був консультант із воронів. Виявилося, що в різних регіонах мова цих птахів відрізняється. Ворони у нашому фільмі кричать із литовським акцентом.

9 мовами говорили на знімальному майданчику "У тумані". Картина спільного виробництва Німеччини, Росії, Латвії, Нідерландів, Білорусі

35 кілограмів важить ручна камера оператора фільму "У тумані" Олега Муту. "На кожен дубль треба було пройти 150 метрів. Кажу оператору: "може, зробимо 15–20 дублів?" Він: "Сергію, я тут помру". За день знімали 5–7 корисних хвилин фільму", – згадує режисер Сергій Лозниця

 

Відповіді Сергія Лозниці на запитання, які чує на кожному фестивалі

Режисером якої країни вас можна вважати?

– Після перемоги на фестивалі в Єревані українські газетярі написали, що переміг український режисер, російські – російський, білоруські – режисер, що народився в Білорусі. Німецькі не написали нічого. Має значення не країна – вони занадто швидко розпадаються останнім часом. ­Важлива культурна ідентичність. Ці газетярі дуже добре визначили її межі для мене.

Чому білоруські партизани у фільмі говорять не білоруською?

– Чому Гамлет, принц данський, говорить англійською? Мої герої говорять російською, тому що я говорю цією мовою.

Що порадите почитати молодим режисерам?

– Вийшла неймовірна книжка Джона Малхолланда – фокусник розказує, як обманює глядачів. Наштовхне на думки про особливості візуального сприйняття.

 

Зараз ви читаєте новину «Ворони у нашому фільмі кричать із литовським акцентом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1071
Голосування Яку спортивну подію 2019 року ви чекаєте найбільше?
  • 1) повернення у бокс Володимира Кличка
  • 2) перемоги Еліни Світоліної на турнірі Великого Шолому
  • 3) "Шахтар" чи "Динамо" дійдуть принаймні до чвертьфіналу Ліги Європи
  • 4) виходу футбольної збірної України на Євро-2020
  • 5) приходу до київського "Динамо" кваліфікованого головного тренера
Переглянути
Погода