17-й студійний альбом Power Up австралійського рок-гурту AC/DC очолив хіт-паради 22 країн. Зокрема, Аргентини, Канади, Німеччини, Франції, Італії, Швеції, Чехії, Великої Британії, США.

Група AC/DC виступає з 1973-го. Попередня платівка вийшла шість років тому. Був ризик, що гурт розпадеться. Ударника Філа Радда заарештували за звинуваченням у зберіганні наркотиків. У соліста Браяна Джонса почалися проблеми зі слухом. Басист Кліфф Вільямс пішов із групи. 2017-го помер один із його засновників гітарист Малкольм Янг.

Про феномен AC/DC розповідають продюсер Олег Буренін, радіоведучий Сергій Кузін і музикант Олександр Піпа

 

Олег БУРЕНІН, 58 років, виконавчий продюсер "1+1 media":

– Це той випадок, коли радієш, що за стільки років нічого не змінилося. Добре, що повернувся Браян Джонсон. Уже й не чекали, бо у світовому турне його заміняв Ексл Роуз із Guns&Roses.

AC/DC не застаріли. Це підтверджують не лише музичні чарти. У TikTok відстежують тренди. У ньому під класиків року з Австралії танцюють 10-літні. Це точно успіх. Хоча TikTok – тимчасове явище, а AC/DC – поза часом.

Взяти хоча б новину про трагічну смерть першого вокаліста гурту Бона Скотта 1980‑го. Більшість меломанів були впевнені, що це розіграш. Бо справжні рокери не можуть померти. Історія групи – одна зі складових, що зробила їх культовими.

Довго не любив AC/DC. Замолоду бував на Балці (так у 1970-х називали в Києві блошиний ринок між залізничними коліями біля сучасного нічного клубу Freedom. – Країна). Там міняли й продавали платівки. Почав колекціонувати вініл. Почув перший альбом сіднейців High Voltage ще з Боном Скоттом. Не сподобався. Не слухав їх, доки не став ведучим і програмним директором Radio ROKS. У 1990-х AC/DC випустили черговий альбом, пісні з якого весь час замовляли. Я навіть в ефірі сперечався зі слухачами.

Згодом зрозумів, чому не захоплювався AC/DC. У голосі Бона Скотта відчував якісь приреченість і натужність. А з Браяном Джонсоном стало життєрадісніше. Змушує швидше битися серце.

Маю купу шкіряних курток, футболок із логотипом AC/DC. Одну постійно вдягаю на риболовлю – на фарт. Спортом займаюся лише під їхню музику. Качаюся під альбом Stiff Upper Lip 2000-го. Він найкрутіший.

Сергій КУЗІН, 57 років, музикант, радіоведучий:

– AC/DC повернулися після майже детективної історії. Змусили понервувати, то оголошуючи про розпуск, то спростовуючи ці чутки. Тому новий альбом – як вибух бомби. Це культова група. Заповнюють нішу, яку самі створили. Ще й нікого до неї не підпускають на гарматний постріл.

12 треків, за великим рахунком, створив дует братів Янгів, коли Малкольм ще був живий. Тому в альбомі присутній його дух. AC/DC не варто звинувачувати в одноманітності. Соло-гітарист Ангус Янг дав найкращу відповідь на такі закиди. Журналіст сказав, що гурт записав 10 подібних альбомів. Янг відповів: "Не 10, а 11".

Якщо хтось розгадає таємницю створення хітів AC/DC, буду розчарований. Бо закінчиться казка. Звісно, вони придумали технічні речі, що роблять їх упізнаваними, – приголомшливий ритм, завжди лаконічні барабанні партії, поєднання бруднуватих звуків гітар. Це стадіонний гурт. Головне завдання будь-якого колективу – навчитися грати разом. Вони роблять це приголомшливо. Це чистий рок-н-рол. Це краще за секс і навіть за мільйон доларів на столі.

Фанати AC/DC діляться на дві категорії. Хтось сприймає тільки Бона Скотта, інші – лише Браяна Джонсона. Я належу до тих, хто не сприйняв Ексла Роуза. Поважаю його Guns&Roses, але тільки в найкращі часи на початку 1990-х. Не зрозумів голосу Роуза. Скотт і Джонсон – два великі вокалісти. Кожен зробив музику AC/DC своєю. Я їх не порівнював би. Не люблю поділу Deep Purple проти Led Zeppelin, Beatles проти The Rolling Stones. Від цього тхне суєтою. Це не про музику.

Зараз я в майці AC/DC. Маю кепки, прапор, кросівки, бандану. Весь мій кабінет – у їхніх плакатах. Найунікальніший подарувала донька на день народження – сингл 1978-го Whole Lotta Rosie.

Олександр ПІПА, 54 роки, музикант, ексбасист гуртів "Воплі Відоплясова", "Борщ":

– Враження, як і від 17 попередніх альбомів. Звучать, як 1973 року. Ніхто навіть не постарішав. Дехто помер. Але це не вплинуло на музику. Немає ритм-гітариста Малкольма Янга. Він мені подобався в AC/DC. Але вони придумали стиль і досі в ньому працюють. У цьому цінність гурту. Тисячі інших намагаються їх скопіювати. Але круто лише в їхньому виконанні. Це не класичний рок, не гард, не метал. Це не схоже ні на що. Проміжки між нотами й акордами мають більше значення, ніж ноти й акорди. Це велика рідкість у сучасній музиці. Тексти ж, навпаки, прості. Подивишся на учасників і не скажеш, що рок-зірки. Поводяться, як хлопці з народу. Бон Скотт був водієм їхнього автобуса до музичної кар'єри.

1979-го довели свій стиль до досконалості, наступного року затвердили за допомогою запису на дорогій студії на Багамах. Платівку Back in Black одразу планували як прорив. Хоч і присвятили загиблому вокалісту Бону Скотту. Захлинувся власною блювотиною, що знаково для рокера. Замість залишитися відомою рок-групою, стали легендарною. Back in Black досі в десятці найпродаваніших альбомів (продали майже 50 млн, більше купили лише Thriller Майкла Джексона. – Країна). Але після нього AC/DC немає сенсу слухати. Знаю, що буде те саме. Це не погано. Просто це не підходить меломану, який постійно шукає нове.

Зараз у групі @Traktor граю з бельгійським барабанщиком Дейвом Лі. Старший за мене на 10 років. Бачив AC/DC під час першого виступу в Англії 1974-го. Каже, не зчитувалося, що стануть знамениті. Тоді не настав їхній час. Закінчувалася епоха психоделіки, а панку – ще не почалася.

Я став фанатом AC/DC ще радянським школярем. Виділялися серед вітчизняного й західного гард-року. Здавалися хуліганами на тлі Deep Purple і довгих пісень з інтелектуальним навантаженням Pink Floyd. Як і панки, мали жорсткі рифи, але приділяли більше уваги звучанню.

Наприкінці 1980-х у Франції на ура йшов кавер "Воплі Відоплясова" на Highway to Hell – "Галю, приходь". Олег Скрипка придумав пісню ще до ВВ. Тоді була така традиція писати українські тексти на західні хіти. Виходило весело.

×