Як минає день спектаклю у "Донбас опері"
СУБОТА, 9 ЛИСТОПАДА, 15.07
– Все разметил? – чути крізь гул вентиляторів на сцені. Для опери Ріхарда Ваґнера "Летючий Голландець" учора тут звели похилу палубу.
Юнак у комбінезоні кріпить світловідбивну стрічку на сходи обабіч палуби – щоб артисти бачили їх в темряві. Із силою на кожну сходинку по черзі наступає Валентина Корнієнко – заступник директора з постановочної частини. Помічає три без стрічки, відправляє працівника до завгоспа.
На краю сцени жінка нахиляється до торця палуби, зробленого з поролону.
– Сначала сделали его на 3 сантиметра уже. Но наш немецкий сценограф Торге Мёллер заставил поменять, – згадує Валентина Олексіївна. – Говорю: "Торге, 3 сантиметра. Ну какое это имеет значение?" А он: "Валентина, смотря где. Разве для тебя на 3 сантиметра больше иногда не имеет значения?"
15.31
Пишна білявка 42-річна Оксана Міхно передивляється сорочки в чоловічій костюмерній. До синього фартуха приколола в'язку булавок і дві голки, обмотані чорною і білою нитками.
– Все стирается, гладится и вешается сразу после спектакля. Перед ним все просматриваем и подглаживаем, если надо. Тут они – утопленники, поэтому гладить вообще не нужно. Только испортишь все, – сміється.
У кімнаті пахне праскою і засобом для прання. Під стелею в три ряди щільно висять костюми. Задіяні у виставі – попереду, на дерев'яних вішаках олівцем написані прізвища артистів. Також є жіноча костюмерна і окрема – для солістів. Із кожної за півгодини рознесуть одяг до залів, де артисти перевдягатимуться.
16.12
У холі дівчина у сірому гольфі розставляє пластикові столи, накриває їх бордовими й темно-зеленими скатертинами.
– Сейчас людей много приходит. А в конце сезона – плохо. Ничем их не удивишь. Потеплеет, и все едут – кто на дачу, кто куда.
Виносить коробки з шоколадними батончиками і мінеральною водою. У буфеті продаватимуть ще канапки і спиртне.
– На разные спектакли разная публика ходит. На "Голландца" – побогаче, это и по вечерним платьям видно. И что бижутерия не на базаре куплена. На утренники детей из детдома привозят. Тогда в буфете продаем все подешевле.
16.35
Гример малює широкі "стрілки" солістці Тетяні Плехановій. 54-річна прима виконує головну роль – юної Зенти, яка марить легендою про Летючого Голландця.
– Опера не может быть искусством молодых. Голос растет вместе с человеком, – пояснює солістка. – Одразу після консерваторії співак ще не до кінця освоївся з ним. Організм звикає до оперної подачі років до 38. Роль Тетяни в опері "Євгеній Онєгін" за сюжетом передбачає хоча б 18-річну дівчину. Але Чайковський написав цю партію так, що 18-річна її нізащо не виконає. Навіть у 25 це має бути співачка з величезним талантом і хорошою школою.
Від комплекції голос не залежить. У мене були різні періоди: й худла, і набирала вагу. Співала однаково. Тільки коли 10 днів сиділа на самій воді, сил не було. Голос залежить від того, чи потужні зв'язки. Їх постійно треба тренувати, як будь-які м'язи. Привчати розтягуватися, збиратися, розслаблятися. Так само, як знімаємо фізичну напругу: засиділися – робимо зарядку. А коли відчуваємо, що зв'язки застигли – мукаємо, розспівуємо.
У "Голландці" є одна складність: перші 40 хвилин моя героїня у Ваґнера не задіяна. А в нашій постановці я весь цей час на сцені – лежу на ліжку, ходжу між моряками. Не маю можливості розспіватися, нагрітися. А потім жіночий хор починає баладу, і я – разом із ними. Ми пішли на хитрощі: підспівую тихенько усім на сцені.
Перед спектаклем краще побільше працювати фізично. Але так, щоб не перевтомитися. Бувало, в день прем'єри я мила підлогу, прала, готувала – і співала ввечері прекрасно. А іноді відпочинеш, відіспишся, приходиш – а тонусу немає.
17.06
Зі службового входу до коридору влітає 57-річний Василь Василенко – головний диригент. У капелюсі, під пальтом наопашки видно картатий шалик, у руці – рудий портфель. Сьогодні за пультом – не він. Питаю, чи завжди приходить на виставу.
– Та про що мова, а не дай Бог щось? А вболівати за колег? Правда, не виходить зовсім на кожному спектаклі бути, бо тоді розкладачку треба ставити на сцені. А Ваґнер – то ж яка відповідальність. Не всі ризикують його співати, бо знають, що багато обпеклися. У нього арія може звучати 12 хвилин. Це дуже довго, у Верді, наприклад, – 2 хвилини. Це важко і емоційно, і для дихання, і зв'язок. Тому говорять про ваґнерівські голоси. А є росінівські голоси – легкі, із завиваннями й завитушками вокальними. Ваґнерівська музика потребує високої енергетики й динаміки, напруги – укріплених зв'язок. Але мають бути ще й здібності. З одною співачкою нашою я два роки мучився, щоб вивести її в партії Зенти. Але вона так і не досягла необхідної витривалості.
Є вокалісти, які добре співають тільки в ванній або в бочці. А виведи його на велику сцену – почне шукати точку, де найкраще звучатиме. Як казав мій учитель: "А корову чути у третьому селі". Бо вона від природи "співає" правильно. Має добрий вокальний резонатор і спрямований звуковий потік. Інакше її було б не чути навіть на сусідній вулиці.
17.11
На другому поверсі біля великих дзеркал зібралися 17 акторів, що гратимуть привидів. У білих широких штанях і тонких кофтинах, наносять поролоном собі грим на відкриті ділянки тіла. Білою фарбою для тіла й обличчя заповнили банки і прямокутні судки, для волосся – в аерозольних балонах.
– Грим привозит режиссер Мара Курочка своим ходом из Германии, – розповідає Валентина Корнієнко. – Нужно четыре компонента – для тела, лица, закрепитель и лак для волос. Все – специальное, безвредное.
– Да, конечно, а потом аллергии начинаются! – вигукує один з артистів.
– Он безопасный однозначно. Просто у кого-то тело нежное, – відповідає Валентина Олексіївна. – Сколько мы их перепробовали. Помните, как первый раз намазались?
– Это я мазался! И на такси поехал домой отмываться, – каже 56-річний танцівник Володимир Крюков.
Він – найстарший у балетній трупі, заступник її завідувача. Закриває обличчя, гример пирскає йому на волосся білим лаком. Потім Крюков бере поролон, зафарбовує плечі високому чорнявому хлопцю.
– Тут, как в бане. Надо друг другу натирать спину.
У коридорі від лаку стоїть туман, запах подібний до одеколону "Красная Москва". Троє "привидів" оголені до пояса, мастять білим також торс.
17.56
– В театре впервые за 10 лет, нет – за 12, – рахує донеччанин 44-річний Олександр, у чорному костюмі. Із дружиною і 14-річною донькою заходять до залу. – Много слышали про этот спектакль – что самая лучшая в Украине постановка.
На заднику сцени – старовинна фотографія. Коли гасне світло, люди на ній починають рухатися й розходяться. Залишається дівчина, яка стріляє собі в груди з пістолета. Те саме на сцені робить Зента – Тетяна Плеханова. З-під її ліжка поступово з'являються "хвилі" з тканини. Згодом море перетворюється на полотно, яке тчуть дівчата з хору. Замість спідниць на них – самі каркаси, під якими світлі панталони. Співаючи, вони оточують Зенту. З-за лаштунків помічник режисера пошепки підказує їм: "Ближче!"
Наречений Зенти Ерік виходить на сцену з подарунком – фартухом. Героїня спочатку відмовляється. Коли вдягає, виявляється, що від нього тягнуться довгі шлейки. Дівчина намагається втекти. Але Ерік шлейками, наче віжками, керує Зентою. У залі чути сміх.
– Я тебе такой же куплю, – нахиляється до повногрудої дівчини в помаранчевій кофті худіший і нижчий від неї хлопець у восьмому ряду партеру.
20.04
В антракті біля великого банера "Летючого Голландця" жінка, на вигляд років 50, у рожевому платті переказує старшій подрузі зміст першого акту.
– Этот в черном – это Летучий Голландец. Помнишь, корабль огромный причаливает – это его. Он как неприкаянный, плавает по морям, и раз в семь лет выходит на берег.
– Та-а-ак.
– Зента мечтает за него выйти замуж. Хотя должна была выходить за того маленького, Эрика.
– А она его откуда знала? Голландца этого?
– Ну, это легенда такая.
21.02
Під оплески публіки завіса опускається, хористки на сцені з вереском підстрибують. Помічниця режисера падає спиною на ліжко. Німецький виконавець ролі Голландця Штефан Штолль підходить до диригента Василя Василенка. Обіймаються, поплескують один одного по плечах.
– Дуже добра акустика, – говорить соліст англійською.
– Це для тих, хто добре співає, – відказує Василенко. – Бо дехто скаржиться, що погана. Але то через брак вокальної школи.
Робітники розбирають декорації. Розстеляють ліжко, розкручують дерев'яні щити помосту. Через 6 год. усе складуть у вантажівки – декорації й реквізит займуть півтори машини. Зранку – на гастролі до Німеччини.
77 тижнів тривала підготовка до опери "Летючий Голландець" у "Донбас опері". "Ми одразу домовилися з постановниками, що змін ні в партитурі, ні в тексті Ваґнера не буде. З другого боку, важливо, щоб це була сучасна історія, – розповідає Наталія Ємченко, 37 років, директор із комунікацій компанії СКМ. – Зазвичай це історія Голландця. Режисер Мара Курочка подала її очима жінки – головної героїні Зенти"
2,148 мільйона гривень заробив театр від продажу квитків на "Летючого Голландця" за 11 місяців. Бюджет вистави – 3,5 млн: 1,5 млн вклала в постановку компанія СКМ Ріната Ахметова, Стільки ж – власні кошти опери, ще 500 тис. грн виділила обласна держадміністрація. Вже відбулося 14 вистав. Усі пройшли з аншлагом. Постановку висунули на Шевченківську премію-2014. У номінації суперник один – вистава "Перехресні стежки" столичного театру ім. Івана Франка
"Одного звільнив, бо узявся за стакан"
Василь РЯБЕНЬКИЙ, 54 роки, директор "Донбас Опери"
– За останні 10 років дуже змінилося ставлення в Донецьку до опери. Потягнулася молодь 25–30 років. Це студенти, працівники банків, бізнесмени. Знаю, що ходять багато лікарів – їм після тяжких операцій хочеться відволіктися. Торік "Реквієм" Верді присвячували пам'яті загиблих шахтарів, то в нас був зал шахтарями заповнений. Прийшли у святкових костюмах, із нагородами. Безкоштовно квитки їм не даємо, а передаємо організовано холдингам, шахтоуправлінням.
Перед Марою Курочкою, режисером "Летючого Голландця", ще в першу зустріч поставив завдання: щоб зробила виставу, яка буде зрозуміла нашому глядачу – українському, донецькому, совєцькому. Боявся: щось накрутить, і глядачі плюватимуться. Для нашої людини повинне бути яскраве видовище – гарні костюми, голоси, декорації. Коли тільки чуєш, але не бачиш – таке не для всіх підходить. Мара класно впоралася. Додала модерну, але не викликала непорозуміння.
Головну роль – Голландця – грають двоє німців. Були й наші. Один відспівав у театрі рік, двічі виходив у "Голландці". Але звільнив його, бо узявся за стакан. Ще один наш баритон готував цю роль, і теж перед самою виставою пішов у штопор. Це якийсь рок. Тому, коли запрошую німця, спокійний – чи він сьогодні вийде, чи не вийде.
Спочатку наша співпраця з компанією СКМ була дуже обережна. Так уже придивлялися, наскільки ми в своєму ділі професійні. На прем'єрі вони побачили, що не просто викинули гроші на вітер. А коли поїхали з туром – то відчули нашу відмінність від інших театрів.
У Донецьку люди конкретні, енергійні. Не сидять-думають, а швидко все роблять. Так і в театрі, і скрізь. По-іншому тут не звикли.
1 
1
Коментарі