Чи потрібна ідеологія Степана Бандери сучасній Україні, – обговорювали на фестивалі українського духу "Бандерштат" 5–7 серпня. Він 10-й раз пройшов у Луцьку. Відвідали захід майже 9 тисяч людей

П'ятниця, 5 серпня

16:07

 

– Раджу українцям читати статті Степана Бандери для мюнхенських журналів, – басист рок-гурту "Брати Гадюкіни" 51-річний Ігор Мельничук сидить на сцені, звісивши ноги. До виступу залишається 7 год. – Його творчий псевдонім був "Сірий". Я проглянув ці матеріали і відкрив Бандеру для себе у новому світлі. Він казав, що Україна для всіх – для росіян, євреїв та інших народів. Не тільки для українців. Із Гітлером його єднало одне – люто ненавидів комуністів. Путінська Росія Бандеру демонізує, народ там не знає справжньої історії. У Польщі прийняли закон про геноцид поляків із боку українців у 1940-х. Це сумно, бо ж на Волині наші також гинули. Нам треба примиритися, а не розхитувати цей човен. Років зо два тому у Львові на нашому концерті в перших рядах було пару озлобльонних. Кричали, щоб заграли "Ми хлопці з Бандерштату". Відповів, що не підготували цю річ. Ясно, що зараз заграємо. Пісня ж насправді про батярів.

Такі фестивалі, як "Бандерштат", об'єднують людей, а нам, як ніколи, це потрібно. Саме зараз формується єдність нації.

18:30

29-річна Світлана Флай, повненька з пишним бюстом, одягла балетну пачку, на голову причепила діадему. Приїхала автостопом з Одеси. В ятці з їжею купує гамбургер.

– Я не фанат Степана Бандеры, не разделяю этой идеологии. Только не подумайте ничего такого, я люблю Украину. Но УПА от меня очень далеко. Когда выступала иванофранковская группа "Карна", со сцены кричали: "Хто не скаче, той москаль". Я не москаль, но скакать не хочу. А так тусовка тут просто супер. Балериной оделась не ради смеха. На фейс­бук-странице Сергея Мартынюка, фронтмена моей любимой украинской группы "Фиолет", кто-то написал, что их музыку слушают только пьяные балерины. Решила, нужно как-то обыграть тему – и вот я здесь. Только пьяной быть не могу – тут алкоголь запрещен.

Субота, 6 серпня

16:28

– Можете закидати мене яйцями чи зеленкою! Західняки, не позортеся, давайте бруківкою, кірпічами, а ще краще – гранатами! Не хочу вас розчарувати, але я – ось така! – викрикує народний депутат 35-річна Надія Савченко. У вишиванці й чорних штанях стоїть босоніж на траві. На "Бандерштат" приїхала розповісти історію свого російського полону. – Коли сиділа у в'язниці, одна жінка прислала листа, що в неї за Україну загинув єдиний син. Просила мене вижити, тому що я тоді голодувала. Пише: "Мені втрачати нічого, більше нічого немає". А тут люди дозволяють собі патякати, хоч нічого не втратили. Вірити мені чи не вірити – діло ваше. Знайдіть людей, які були зі мною на Майдані – хай розкажуть. Я не буду метати бісер перед свиньми.

20:11

Мокрий від поту вокаліст рок-гурту "Карна" 34-річний Олексій Шманьов спускається зі сцени після виступу. Залпом випиває пляшку "Миргородської".

– Музика й політика мають бути окремо. Та зараз у країні відбувається таке, що залишатися осторонь неможливо. Давайте писати круті пісні про військових чи проти війни, або про нашу дурну владу. Але треба якнайскоріше наводити порядок і співати про любов.

Неділя, 7 серпня

11:10

На гутірковій сцені читає вірші 41-річний поет Сергій Жадан.

– Я ж колись уявляла, що це буде мій чоловік, – шепоче дівчина, на вигляд років 27.

Півгодини до й після виступу Жадан роздає автографи, фотографується з шанувальниками. Обіцяє зі своїм гуртом "Собаки в космосі" приїхати у Ковельську виховну колонію.

– Ніяка ідеологія не об'єднає людей – від східняків до західняків, від менеджерів і клерків до пролетаріїв та безробітних – так, як боротьба з корупцією, – каже Жадан. – Чесність перед собою і відповідальність перед іншими – це гуртує всіх поза межами ідеології чи однієї історичної постаті.

13:11

45-річний історик і журналіст Вахтанг Кіпіані представляє карту "Топонімія Криму". На ній зазначені географічні назви, які зникли після депортації з півострова кримськотатарського народу.

– Існує імперський концепт "русского Крыма". Більшість населених пунктів названі на зразок "Виноградное" чи "Арбузовка", однак річки, гори, долини мають місцеві назви. Наприклад, Джемерджі. Після виселення кримських татар 1944-го Верховна Рада СРСР винесла чотири рішення про перейменування населених пунктів на півострові. До того 95 відсотків із них мали кримськотатарські назви.

Вахтанг Кіпіані був шеф-редактором телевізійного проекту "Великі українці" та "адвокатом" у ньому Степана Бандери.

– Сучасної України не могло би бути без бандерівського проекту, – каже. – Друга світова – складний і неоднозначний час. Але завдяки людям, які пішли в підпілля, у ліс, у їхніх дітей та онуків сформувався міф про вільну Україну. Бандера не претендує на ікону. У кожного героя є своя плямка крові. Степан Бандера не закостенілий. Ті, хто сьогодні вішає його портрети на груди чи робить спектаклі про нього, хочуть бачити сучасну живу людину. І можуть її відшукати, бо Бандера надається для інтерпретацій у вільному суспільстві з багатопартійністю, яку він, до речі, не надто толерував.

Я не хотів би жити в Україні, яку уявляв Бандера у 1930-х. Але нинішньої України не було б, якби не він. Ось ми на "Бандерштаті". Чи можна сюди приходити мельниківцям, гетьманцям, бульбівцям? Звісно, бо йдеться про український національний проект у широкому сенсі. У Луцьку на стелі з іменами загиблих у війні з Росією побачив прізвище Рустама Хамраєва. Він – не українець із діда-прадіда, але загинув за цю державу. Треба будувати таку країну, щоб його онукам було в ній комфортно. Зараз нас об'єднує те, що знаємо: такою, як є, країна бути не може. Сьогоднішня Україна нас не влаштовує. Корупція пожирає суспільство, тому маємо придумати модель, за якої вона не буде визначальною. Добре, якщо станемо, як Нідерланди чи Данія, але це – далека перспектива. А поки що хтось робить фестивалі, хтось пише статті, хтось викладає в університеті. Разом – це творення України.

16:20

87-річна Марія Ткачук поверх вишиванки одягла кітель бійця УПА з вісьмома орденами на червоно-чорних стрічках. На голові – пілотка з тризубом. Сидить на лавці з трьома жінками. Із гутіркової сцени слухають 33-річну Еміне Джеппар із кримськотатарського Меджлісу:

– Крим перетворили на територію страху. За два роки там зникли понад 20 людей. Ніхто не знає, що з ними сталося. Може, вбили, а може, досі катують у підвалах. Кримські татари не визнають тамтешніх порядків – пишуть на рублях "Слава Україні", бо не сприймають російської валюти. До останнього зберігали на автомобілях українські номерні знаки. Тривожить інше – 42 відсотки українців не вважають, що Крим потрібно повертати.

– Росія без України – ніщо, – каже Марія Ткачук. – Коли була в їхньому Красноярському краї, то бачила, як господарять. Листопад, а ячмінь і овес стоять нескошені. Получать зарплату – проп'ють. Коли щось треба: "Иди к хохлу, у него все есть". Наші люди обживалися навіть у Сибіру. Хатину побудують, плотиком загородять. Працюють з ранку до темної ночі. Відбула 10 років ув'язнення за приналежність до УПА. Коли судили, мала 18 років. Пробула три роки в Архангельську. Згодом перевезли в режимні табори Воркути. Коли помер Сталін, була вже у Мордовії. Звідти звільнилася. На Західній Україні ще тривала підпільна боротьба бандерівців, то мене під конвоєм вивезли на висилку в Красноярський край. Там пробула два роки, аж доки вийшов наказ генерального прокурора – "звільнити". Повернулася на Тернопільщину. Там сказали, щоб за добу покинула область – не хотіли приписати. Що робити? Поїхала у Воркуту, познайомилася з таким самим каторжанином – із Волині. Побралися, у нас народилися діти. Так жили дев'ять років, а вже потім повернулися. Чоловік помер 2003-го.

16:44

– Нас відстрілювали, як собак. Я плакав, бо зранку було 26 здорових хлопців, а до вечора лише четверо лишилися неушкодженими. Решта – вбиті, поранені, – 26-річний керівник патрульної поліції в Рівному Сергій Мерчук згадує 20 лютого 2014-го на столичному Майдані.

Він читає неформальну лекцію просто неба.

– Почув, що набирають у патрульні, – розказує, як подався в поліцію. – Приніс документи. Відбирали, наче космонавтів: сім етапів пройшли. Якось приходить викладач: "Маєте вивчити всіх депутатів, прокурорів і суддів в обличчя. Не дай Боже, оштрафувати їх". Я розсердився, але приїхали керівники зі Львова і Києва. "Ми вас по-новому навчимо", – кажуть. Тепер мені робота подобається.

Сергієві Мерчуку тисне руку народний депутат Володимир Парасюк. Він виступав на гутірковій сцені перед патрульним.

– Торік Семенченка на фестиваль чекали, – перемовляються дві 40-річні жінки. – Думали, що нова сила, свіжа кров у політиці. Із Парасюком – так само. А тепер – ще й із Савченко. За що їх вибрали? Бо кричать багато, – жінки йдуть геть.

21:14

Біля головної сцени готується до виступу співачка Джамала, 32 роки. Одягнута у вишиту сукню. Переминається з ноги на ногу, бо взуття незручне. Фотографуються з лідером гурту "Тартак" Сашком Положинським, обмінюються номерами телефонів.

– Я не можу поїхати в Крим. Сьогодні вранці передавала туди ліки, у мене мама хворіє на цукровий діабет. Почула, що закритий кордон, бо на півострові відбуваються військові навчання, – розповідає Джамала. – Дуже хочу, щоб моя пісня "1944" і перемога на Євробаченні допомогли повернути Крим. Музика не може вплинути на це, але здатна змінити людей. Сама я нізащо не займатимуся політикою. Ненавиджу цю професію, бо там немає почуттів.

×