3, 4 лютого
– Нині здебільшого ставлять чи знімають на тему війни. Відчув, що запит глядачів є і на класику. У нестандартній формі кримінального детективу зі злочином зробив виставу про становище жінки та її боротьбу за свої права, – каже режисер Олексо Гладушевський, 48 років.
"Ляльковий дім" норвезький драматург Генрік Ібсен написав 1879-го. В основі п'єси – історія письменниці Лаури Кілер, яка влізла в борги, щоб оплатити лікування чоловіка. Дізнавшись про це, він став вимагати розлучення, забрав дітей і помістив її в лікарню. Драма розповідає про подружжя Хелмерів із трьома дітьми, за ідеальним життям яких приховано таємниці.
– У постановці принципово немає означення часу. Події могли відбуватися як у XIX столітті, так і в сучасності, – продовжує Олексо Гладушевський. – У суспільстві великі зміни щодо гендерної рівності в роботі, зарплаті, можливостях. Однак актуальною залишається проблема насилля, зокрема в родині. На фізичне гучно реагують, а з психологічним ніби не все однозначно. Багато людей не розуміє, що не так. Треба говорити на цю тему. Показувати, що означає тиск чоловіка на жінку.
У п'єсі подруга Нори, фру Лінне, – нещасна сіра мишка. Автор зображає жінок жертвами чоловічого світу. У моїх виставах не буває слабких героїнь. Їм доводиться проходити складні ситуації, але тримаються гідно. У "Ляльковому домі" показую битву сильної жінки з тираном, який сформувався зі, здавалося б, скромного чоловіка.
Прем'єра вистави "Ляльковий дім",
реж. Олексо Гладушевський
18:00, Київ, Малий театр, вул. Олеся Гончара, 33
З, 4, 17 лютого
– Роман Франца Кафки описує процес над людиною, яку судять. А хто і за що – невідомо, – каже режисер трагікомічної вистави "Процес" Давид Петросян, 32 роки. – Герой потрапив в екзистенційну яму. Про причини такого становища можна лише здогадуватися. У тривожному очікуванні невідомої розв'язки я відчув паралель із нашим сьогоденням, коли не знаєш, що буде завтра. Можеш тільки сподіватися на позитивний фінал.
За сюжетом твору, заарештований працівник банку Йозеф К. намагається з'ясувати, хто й у чому його звинувачує. Поступово усвідомлює абсурдність цього правосуддя і марність спроб протистояти. Роман видали 1925-го, за рік після смерті автора. Головну роль у постановці грає акторка, 39-річна Ольга Голдис.
– Бюрократія та чиновники, які керують повсякденним життям, – це патріархат. Його пік припав на радянський час, коли люди з портфелями вирішували, що всім треба робити, – продовжує режисер. – Ми маємо позбутися радянщини, старого мислення. Шукаємо в цьому гумор. Але коли система чиновників тебе з'їдає, це песимістична перспектива. Кафка розповідає притчу вічного очікування, що хтось вирішить за людину процес, який почався проти неї. А в кожного з нас свій суд і свій процес.
Роман наче застерігає нас історією про ефемерний світ із правилами, що вибудовуються без нашої згоди, але за якими ми вимушені жити. Ідеться не просто про тоталітарний режим, а про моральний і фізичний вплив на особисте середовище. Це привід поміркувати, де починається й закінчується власна свобода. Хотів нагадати, що життя кожного належить насамперед йому. Що людина живе, щоб творити добро для своєї родини, країни.
Вистава "Процес", реж. Давид Петросян
16:00, Київ, Театр на Подолі,
Андріївський узвіз, 20Б
З 8 лютого
– Фільм розказує про невідомого українського героя, – каже актор В'ячеслав Довженко, 47 років. Зіграв молодшого сина Івана Франка Петра в біографічній драмі "Інший Франко". – Мало хто знає, що він був видатний науковець. У 1931–1936 роках працював в Інституті прикладної хімії в Харкові, зареєстрував 36 винаходів із перероблення молока й написав низку праць. Йому пропонували радянське громадянство. Але, бачивши Голодомор, відмовився і повернувся до Галичини. Там випустив статтю про жах, який коїла радянська влада на території України. Але після приходу у Львів червоної армії став депутатом Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. Саме він 1939-го зачитував рішення про включення Західної України до складу Радянського Союзу.
Також Петро Франко – батько західноукраїнської військової авіації та співзасновник "Пласту", викладач і перекладач. Його досягнення можна довго перелічувати. Але коли втілюєш такого героя в кіно, це навіть заважає, бо не можеш розповісти про все. Я досліджував, який він був як чоловік, батько, друг. Щоб глядач зацікавився особистістю й після перегляду відкрив Вікіпедію.
Події драми відбуваються в червні 1941 року. У маєток Франків у Львові приїжджає давній друг Петра – Андрій Грищук. Це вигаданий персонаж, якого грає Ахтем Сеїтаблаєв. Разом згадують минуле. За кілька днів Петра вивезли агенти НКВД. Загинув за загадкових обставин.
Фільм знімали 2019-го в Києві та Львові. Автори консультувалися з онуками Петра Франка та працівниками музею "Дім Франка". Для стрічки збудували репліку літака Першої світової війни моделі "Альбатрос". Позначений бортовим номером LVGC-15960, з яким літав Петро.
Прокат фільму "Інший Франко",
реж. Ігор Висневський
18 лютого
З трьох частин складається Симфонія №3 "Переможна" композитора Золтана Алмаші – "Ноктюрн", "Ранок. Ще одне пробудження", "Ми переможемо!" Написав її восени 2023-го після пережитої ночі в Одесі, коли місто атакували російські ракети та безпілотники.
– Влітку отримав повідомлення від директора Львівського органного залу Івана Остаповича. Він дав мені три місяці на створення симфонії для Луганського симфонічного оркестру, – розповідає Алмаші. – Я трохи рознервувався, хотів делікатно відмовити чи перенести на майбутнє, але погодився. Думав десь місяць-півтора. Усі варіанти відкидав.
У вересні поїхав до Одеси грати концерт. Уночі тривога. Ховаюсь у ванній, читаю про "Шахеди". Невдовзі чую вибух, другий, третій уже ближче. Але – відбій. Тільки починаю засинати, як знову тривога. Цього разу ракета летить із моря. Чую вибух зовсім близько. Відбій уже на світанку. Знову намагаюся заснути. А поселили мене біля гуртожитку музичної академії. Постійно чув різні інструменти. Десь о сьомій ранку хтось починає грати гами на віолончелі. Це після того, як цілу ніч були тривоги й вибухи. Я вже не міг заснути. Накрило почуття ейфорії. Думав про нашу незламність і майбутню перемогу.
Сюжетна канва симфонії цього дня в мене викристалізувалася в голові. Після Одеси робота пішла швидко, й за місяць твір був готовий. Присвячений Львівському органному залу та Луганському симфонічному оркестру, який сьогодні функціонує в цьому закладі. Присвята символічна й означає: Захід і Схід України разом, ми – єдина країна.
Прем'єра симфонії Золтана Алмаші "Переможна"
19:00, Львів, Львівський органний зал,
вул. Степана Бандери, 8
До 25 лютого
– На Алеї Героїв Небесної сотні в Києві є інформація про загиблих активістів Євромайдану, серед яких студенти, викладачі, фермери, підприємці, митці. Проте за короткими формулюваннями не бачимо особистих історій, – розповідає заступниця гендиректора Національного музею Революції гідності Ольга Сало, 41 рік. – На виставці "Земні шляхи Небесної сотні" прагнули показати, як людина прийшла на Майдан і що привело її до такого фіналу. Це трагедія, але важливо, що люди реалізували на Майдані свій життєвий потенціал. Вони не були випадковими жертвами, це усвідомлений вибір шляху. Непересічними їх зробили громадянська позиція і почуття власної гідності, бажання жити у вільній та незалежній країні.
На виставці вперше разом демонструють майже 400 експонатів: персональні речі Героїв Небесної сотні, світлини, інтерв'ю з рідними та близькими. Експозицію побудовано за хронологічним принципом. Розповідає історію Майдану та його учасників.
– В офіційному переліку Героїв Небесної сотні – 107 осіб. Це люди різних національностей, освіти та віку, – продовжує Ольга Сало. – Знаємо, що жертв набагато більше. Серед героїв – активісти, закатовані проросійськими злочинцями під час окупації Донеччини, як-от Володимир Рибак, Юрій Поправка, Юрій Дяковський. 15-річний Данило Дідік, який загинув від теракту, вибуху міни, під час Маршу єдності в Харкові. Говоримо і про майданівців, які стали на захист України та загинули вже на війні.
В експозиції згадуємо всіх, але детально розповідаємо про 35 осіб. У виборі героїв спиралися на наявність експонатів або самі історії. Наприклад, особистих речей Дмитра Чернявського, який загинув у березні 2014 року від поранення на донецькому Євромайдані, немає. Але важливо було продемонструвати, що Донецьк був проукраїнський. Розказуємо про цього героя через предмети, пов'язані з містом. Уперше показуємо прапор донецького Майдану. Після початку окупації його вивезла активістка Катерина Жемчужникова. Вона виїхала в ніч на 3 травня 2014-го з невеличким рюкзаком, в який могла взяти тільки найважливіші речі.
Виставка "Земні шляхи Небесної сотні"
Київ, Музей історії міста Києва,
вул. Богдана Хмельницького, 7
До 25 лютого
– На його нові роботи чекаєш, як на хороші новини. Несе світло, колір та оригінальний погляд на війну. Любить створювати всупереч. На противагу монохромності – щедра і смілива кольористика, флуоресцентні фарби, вібруючі тони, що світяться, – каже куратор, 50-річний Павло Гудімов, про представника напряму "новий наїв", 56-річного Дмитра Молдованова з Миколаєва. На його картинах зображення звірів і вигаданих істот коментують поведінку людей і стають символами емоцій.
Більшість творів на персональній виставці "Дорога до слона" створено під час повномасштабної війни. Переосмислюють міфологічні сюжети в повсякденні та глобальних проблемах. За словами художника, писати останні картини спонукало не лише бажання, а й відчуття, що повинен.
– У зимовий перехідний період року кожен по-різному відчуває присутність вищої сили, що нас тримає, – продовжує Гудімов. – Головний герой експозиції – слон, а дорога до нього – це про індивідуальний шлях до персонального Бога. Незалежно від віросповідання в часи небезпек звертаємося до абсолюту, що допомагає впоратися з випробуваннями. Бо залишатися наодинці страшно.
В основі проєкту – давня індійська притча про групу сліпих, що, вперше зустрівши слона, хотіли з'ясувати, який у нього вигляд. Вони торкаються окремих частин та описують по-своєму. Ми всі пізнаємо лише частину цілого. Наші знання й досвід доповнюють і становлять разом загальну істину.
Виставка Дмитра Молдованова "Дорога до слона"
Київ, артцентр "Я Галерея", вул. Хорива, 49Б
2 
1
Коментарі