Ексклюзиви
Вівторок, 28 травня 2013 15:12

Львів перетворився на туристичну повію, гіршу за Амстердам

ЯК ПРОВІВ ТВОРЧИЙ ВЕЧІР ТА РАНОК ПІСЛЯ НЬОГО ХУДОЖНИК БОРИС БЕРГЕР. 21 ТРАВНЯ В КИЄВІ ВІН ПРЕДСТАВИВ П'ЄСУ "ОСТАННІЙ ДЕНЬ БОРИСА ВІАНА" У РЕСТОРАНІ "ДИВАН". АФІША ВЕЧІРКИ НА ЗАВЕРШЕННЯ ПОЕТИЧНОГО ФЕСТИВАЛЮ "КИЇВСЬКІ ЛАВРИ" МІСТИЛА ГРИФИ "ДЛЯ ІЗБРАННИХ" ТА "18+"

ВЕЧІР

– Самое главное, что здесь происходит, – это экзистенциальная пьянка друзей, – у рожевих шортах і шльопанцях Борис Бергер на сцені чухає голову відламаною рукою радянської ляльки. – Последних могикан, которые сидят за первыми столиками. Прошлый раз я сюда приезжал Кузю хоронить (лідера гурту "Брати Гадюкіни" Сергія Кузьмінського, який помер у серпні 2009го від раку горла. – "Країна"). Очень нехороший был предлог. А сейчас, пока все еще живы, – подходите, пробуйте винницкое сало и львовский самогон. И радуйтесь жизни, потому что щас начнется серьезная, бл…дь, интеллектуальная программа.За першим столиком гостям із 3літрової банки наливають самогон. На тарілках – тонко нарізане сало з прорістю. Це частування від львівського музеюресторану "Сало", арт­директором якого є Борис Бергер. Дарують часопис "Сало", на обкладинці – оголений художник і драматург Лесь Подерв'янський затискає зубами сало на шампурі. Неподалік сидить і сам митець.– Самая красивая грудь Киева, – вітає Бергер супутницю Подерв'янського, 34-річну художницю Катерину Радянську.

– Разрешите вас посадовить.Доки Бергер опікується високою білявкою, зі сцени лунають танго й елегантний жіночий вокал.– Я влюбилась, была послана штанга. Теперь танцую на шпильках танго, – перехиляє мікрофон радіофедуча й співачка Соня Сотник у короткій чорній сукні.

– И беру на гоп­стоп сексшопы – это мой эротический опыт.– Нам хотелось создать такое парижское аккор­деонное состояние, – обіймає Соню після виступу Бергер. – Cпасибо, что ты это начала.– Я еще не начала, это был check (перевірка звуку. – "Країна").– Да, – погоджується Бергер.

– Все, что с нами происходит, – это check. Сегодня мы будем представлять спектакль "Последний день Бориса Виана". Был такой французский чувак, джазист. Его любовница ушла к Сартру. Он такой дико крутой молодой писатель, играл джаз на клавишах, на гитаре. Под псевдонимом Селиван, будто он американец, написал два романа типа "Я приду плюнуть на ваши могилы" и "Уничтожим всех уродов". Чтото он неправильно оформил – и супруга ушла к Сартру. Был страшный скандал. Романы дико проконали, но бабла он так и не получил. В результате умер на премьере своего первого фильма от разрыва сердца. Крутейший чувак – типа Высоцкого.Бергер обіцяє "документальний театр". Ролі виконують гості. Всі учасники – напідпитку. У піджаку поверх футболки, шортах і шльопанцях до мікрофона виходить 52-річний Олександр Ройтбурд. Він належить до десятка найдорожчих художників України.

– У меня комплекс неполноценности. Все писатели, все поэты – а я только кисточкой махаю. Отстой, – художник зібрався вперше прочитати свій вірш.

– Он про очень непростые отношения с девушкой. В 2001 году написал, а помирились с ней пару месяцев назад. Стихотворение это – плод глубокого авторского переосмысления вершин русской классики.– Как больно, милая, как странно, – читає Ройтбурд вірша, який складається з класичних рядків, перемежованих приспівом "И вот такая вот х…ня".

– А у меня такая вот х…ня все время, – підходить Бергер.

– Он все дороже и дороже картины продает, а я – все дешевле и дешевле.

РАНОК

У вчорашніх рожевих шортах і чорних окулярах зі стразами об 11.26 Борис Бергер закурює на балконі заміського готелю "Пролісок". Перепрошує за сиплуватий голос, бо "простудився в поїзді вашем этом". На початку змішує українські та російські слова, зрештою переходить на російську.– Вчора була дуже приємна для мене картина. Ну, ви розумієте, шо сучасне мистецтво – це така х…ня страшна, такий отстой. Усі туди лізуть, від FEMEN до Pussy Riot. Настав час суцільних профанацій.

Сучасне мистецтво завжди було "х…нею" чи лиш недавно стало?

– З часів да Вінчі, художники шукали нові форми. Баха й Вівальді відкрили за 200 років після смерті, Ван Ґоґ за життя не продав жодної картини. І ми – кожен сам собі Модільяні – тягнемо лямку. Вчора зібралися ті, кому хороша освіта і внутрішня відповідальність не дають халтурити. Були Олександр Кабанов – директор поетичного фестивалю "Київські Лаври", чи не найбільшого в Європі. Лесик Подерв'ян­ський – батько українського суржика й усієї сучасної культури. Саша Ройтбурд – один з останніх живописців, який посправжньому вміє змішувати фарби й наносити їх на полотно. Боря Бергер, у якого вдома написали пісню "Чуваки, всьо чотко", – теж не остання людина, режисер за освітою.

Ви сказали вчора "Москва покрыта пробками и сумасшедшими деньгами". Гроші псують мистецтво?

– У Києві – краще, ніж у Москві. М'якше, добріше, дешевше, кайфовіше, щиріше, чесніше. І затори й ціни удвічі менші. В Москві сходити вдвох на каву коштує 50 доларів. Уяви: я – студент, закохався в дівчину гарну – де мені щодня брати 50 доларів? І це лише кава й два кекси. Художники там живуть дуже погано. У мене триває безкінечна срачка з Маратом Гельманом. Він каже: "Я – російський галерист номер один". Раз так – покажи нам свого Енді Воргола. Покажи хоч одного художника, якого ти зробив мільйонером. Ні! "Сині носи" й Авдій ТерОганян ледве зводять кінці з кінцями.

Чому в Росії художник не може стати мільйонером?

– Куратори погані. Є й хороші – типу Свіблової, Овчаренка, Салахової, того ж Гельмана – але й вони не зробили того, на що ми розраховували.

Як із цим у Німеччині?

– Там вони всі аматори. Галерея як створюється? Виходить красуня заміж за 60річного мільйонера в четвертому поколінні й каже: "Хочу галерею". Він: "Ну, добре. Давай, Брігітта, зробимо галерею, пару виставок. Привеземо Мунка, поляків якихось – хто там найвідоміший?" На першій імпрезі всі подруги й друзі купили по одній роботі. На другій – просто побухали. На третій чоловік каже: "Знаєш, мила, я підрахував сімейний бюджет і або ти хочеш зараз на Багами, або – галерею". Вона: "Я хочу на Багами". А тут поряд опиняється подруга: "Я хочу галерею. Продай". І вся ця історія повторюється по колу. Проходиш усі ці дев'ять кіл пекла і розумієш, що нічого це тобі не дає. Як сказав покійний друг Кузя: "Ми надто старі, щоб кривлятися перед цими п…дарасами". Є рівень, де картини продаються за 50–100 тисяч євро – у Кельні, Берліні. Там уже йдуть ігри між мільйонерами. Туди приїжджають і художники з України, такі як Ройтбурд, Подерв'янський.

Перед смертю ви провідували Сергія Кузьмінського з "Гадюкіних".

– У Німеччині кажуть: "Ми подивимося на всі твої тромбоцити". І якщо там щось не в нормі – не почнуть лікувати, доки не виправлять. А тут ти забашляв тищу баксів – тобі як укололи якусь х…ню – і після того нирки разом відмовляють. Одне лікують, а інше вбивають, їм по…уй. А в Кузі був невилікуваний гепатит С. У військовому госпіталі в Києві як влили дозу гепарина й інтерферона – у нього просто згоріло все зсередини. Кузя добре тримався, за два тижні до смерті ми у нього горілку пили. Хоча, мабуть, інакше витри­мати біль було просто неможливо. А ще він цілодобово гостей приймав. Ми були одні з останніх. Пробули з ним півдня, тоді зайшли всі музиканти "Гадюкіних" – і більше він уже нікого не приймав. Хімія пройшла углиб, слизова спалена, говорити не виходило. Був за крок від смерті.

Як познайомилися з Кузею?

– У 16 років біля Оперного театру. Там зустрічались перші львівські хіпі. Якось однокласник каже: "Ходімо, познайомлю тебе з найкрутішим хіпі в місті. Звати Кузя, і зараз ще Гамбург прийде". Той – бас­гітарист Гадюкіних із першого складу. І от підходять ці двоє богів. У Кузі, коли приймав більше п'яти кубів, очі ставали блакитніблакитні. Ще й хаєр до ліктів. От і подружилися. Дні народження святкували разом, бо в мене 24 вересня, а в нього – 3 жовтня. Об'єднували на два тижні наші наркотичні й фінансові ресурси.Тоді Кузя з Гамбургом якісь блюзи писали для себе. А у 1980-х, як усі вже по разику відсиділи, Кузя почав робити гурт "Брати Гадюкіни".Ще у центрі міста була "скульожка", або ж "музична біржа", – на центральній площі біля готелю "Інтурист". Збиралися людей 50–60, пили каву й пиво, і нас наймали на різні весілля.Так сформувалися кілька команд, що дуже добре грали. Але Кузя робив щось зовсім нове. Для України він і його група – як The Clash для Британії. Гурт, через який не соромно за країну. Бо це – справжній рок­н­рол.А невдовзі виявилося, що треба якось виживати. І ти, рок­н­рольщик рівня Елвіса Преслі чи Міка Джаґґера, співаєш на корпоративі між якоюсь Олесею й Пи…досею. Не було крутих продюсерів, які б їх розкрутили.

Чому така тусівка виникла у Львові?

– У Львові в той час була відлига, класна атмосфера. Було кілька кафе, де збиралися всі: музиканти, батяри, українці, євреї, поляки. Ми тоді вже трохи підросли – я почав оформлювати спектаклі в Будинку актора, Кузя став лабати в "Гадюкіних". Потім настала незалежність, і ми в неї так, бл...дь, вірили. А виявилось, що ніх…я. Легше й краще жити не стало. А всі, хто загрався в наркоту й бухло, повмирали.

Коли зрозуміли, що краще не стало і не буде?

– Побачив, що рагулі зайняли всі посади й місця – мені стало хріново, і я звалив у Москву. І Кузя так само. Там ми старалися суто заробляти: накосив бабла й сидиш удома з коханою. Тусівки вже не було. І якось Кузя вирішив: "Індіанець усе сказав, лишилися тільки вібрації. У мене нові хімічні наркотики – робитиму психотранс. Не хочу більше рок­н­рол". Як він це сказав – почалися проблеми зі здоров'ям. Бог – не фраєр, він слідкує. Не треба було йому цього казати.

А львівське середовище просто розсипалося?

– Так, усі повиїжджали. Архітектурно й історично Львів створений для міщанина. Коли поїхали всі поляки, євреї й росіяни – місто заповнили мешканці довколишніх сіл. Що робить міщанин? Іде до перукаря чи до колєги випити "по 50 грам" у кафе, одягає новий капелюх, щоб із кобітою пройтися центром. Селянин того всього не розуміє. І Львів дуже сильно змінився. Наша тусівка, яка тримала центр міста, втратила свої позиції. Прийшли бандюки – спочатку романтичні. Тоді їх повбивали, і менти з кадебістами все поглинули.У мене був відеосалон і відеопрокат. Приходить податковий інспектор, набирає з мисочки горішки, кладе їх до внутрішньої кишені піджака. І каже: "Здайте мені нормально документи, будь ласка". Я: "Бухгалтер, іди сюди, напиши йому нормально документи!" – "Та я вже два рази йому їх писала, він не приймає. Він хоче бабла, тупо хоче бабла! Іди дай йому". – "Так нема бабла, ми ж нічого ще не заробили!

"Нинішні бандюки як змінилися?

– Донецькі поступово забирають під себе все. На ключових місцях уже всі "свої".А Львів перетворився на туристичну повію, гіршу за Амстердам. Улітку ввечері центром не пройти. Натовпи, сто тисяч кафешок. Всюди – місце для заробляння грошей. Ідеш – ще вчора тут був "Грандготель", в якому сидів твій дядько, а сьогодні там уже якісь рагулі правлять бал. Хоча, коли я відкривав "Сало" – уперше побачив нове покоління. Дівчата, яким по 22–25 років, і хлопці такі ж. Нові, але вже розумні. Мені їхня тусівка дуже сподобалася. Сподіваюсь, якщо їх не заб'ють і не загноблять – вони зроблять щось таке ж цікаве, як "Гадюкіни" чи "Океан Ельзи".

У ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР ЗАХОДИТЬ ЛЕСЬ  ПОДЕРВ'ЯНСЬКИЙ. Бергер підскакує на стільці:

– О! До мене прийшов мій батько й учитель!

– Та тобі б лише пи…діти, – каже Подерв'янський.

– Пішли бухать.

– Тут молодь сидить. Я спробував інтелігентно пояснити, що відбулось у Львові.

У Німеччині вам вдалося знайти коло своє?

– Німеччина – це такий пансіонат типу будинку престарілих. Там ми вже просто відпочиваємо.

Як розвиватиметься ваш проект "Сало"?

– Там зараз іде боротьба між музеєм і рестораном. Власників розумію: гроші – це пальне, без якого нічого не буде. Але якщо грамотно вибудувати культурну політику – грошей буде більше.

Зараз ви читаєте новину «Львів перетворився на туристичну повію, гіршу за Амстердам». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

37

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1662
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода