Для когось найприємніше бабратися у брудній білизні, живитися чиїмось поганим настроєм. Таких людей можна порівняти зі щурами, гнидами, свинями

Хардкор-панк гурт зі Львова "Бетон" презентував третій альбом "Тільки для своїх".

– У текстах не маємо жодного пафосу й філософії. Ми – пацани прості, якщо щось у соціумі – гівно, то так і співаємо, – гітарист і вокаліст гурту 40-річний Андрій Жолоб розповідає про історію "Бетону" й нову платівку

Наш рок-н-рол ріс на тому, що у 1990-х тобі гопники постійно розбивали морду за дов­ге волосся, кульчики. Так накопичувалась ненависть до тієї неадекватної реальності.

Рок-музика як професія не має шансів зараз у жодній країні. В Україні року взага­лі не продаси, не скотившись у комерцію і поступки продюсерам, які прокрутять тебе на правильних телеканалах, відправлять на Євробачення.

Для українських рокерів музика – хобі. Ми з драмером Бодею і басистом Гулічем разом граємо 16 років. Спочатку був проєкт "Абу-Касимові Капці". Але ми не розуміли, для чого він. Зараз дійшло, що це була прекрасна тренувальна база. Просиділи з "Капцями" 13 років у підвалі, зрідка витягаючись на якісь виступи. 2014-го записали україномовну версію "Паренька под следствием" від "Ляписа Трубецкого". На їхньому сайті за нас дико голосували й росіяни, й білоруси. Увійшли в офіційну збірку каверів.

"Ляписы" їхали в Україну з туром. Знайшли мейл когось з адміністрації "Ляписа", написали: "А можна ми перед вами виступимо?" Доти ми соромилися себе пропонувати. І настав момент істини – Львів, палац спорту "Спартак", море народу. Приїжджаємо на саундчек, нас запрошують на бекстейдж. Сергій Міхалок сидить, нарізає батон і мастить маслом: "Пацани, будете?" Зрозуміли, що трошки можемо назватися музикантами.

 

У спілкуванні з "Ляписами" на мене особливо вплинули розмови з уже покійним гітаристом Русланом Владико. Годинами говорили, як правильно налаштовувати звук. Вдячний, що він знайшов на мене час, бо до того не розумів нічого у правильній грі на гітарі. Заробляв гроші, купував педалі. А звук – він у прокладці між твоїм мозком і гітарою, у пальцях.

У нас співала чарівна Юля, яка після наро­дження дочки втратила цікавість до музики. І було два варіанти: закриватися або перетворюватися.

Якось пиячили з друзями. Прийшов барабанщик Бодя й каже: "Дай мені папір уже". І накатав текст пісні "Сага про майстра". Це там, де з культурних слів – тільки сполучники. І десь за місяць з чотирма-п'ятьма піснями нас запросили на локальний фестиваль.

Написав Сашкові Піпі (музикант, співак, один із засновників гурту "Воплі Відоплясова". – Країна): "Добрий день, батьку, вибачте, що я такий молодий до вас звертаюся, але ми панк-група "Бетон" зі Львова і ось наш альбом". Він закидав нас сердечками. Ми отримали неймовірний приплив сил. Два роки тому Піпа запросив виступити в Києві на вечері пам'яті письменника Олеся Ульяненка. Зіграли разом із його гуртом @Traktor та іншими.

Альбом "Тільки для своїх" відкриває трек "Гараж". Мотоцикли – ще одне наше хобі. В драмера Боді є індійський Bajaj Boxer, зараз уже дивиться на більш кубові моделі.

Я став власником мотоцикла торік. Це була моя мрія юності. Придбав важкий чопер Suzuki Intruder з усіма обвісами – реально стильний. Ми любимо покрутити гайки, ланцюг підтягнути. "Гараж" – пісня про те, як приходить чоловік до своєї барлоги, відчиняє ворота, а там сидить злодій.

У треку "Електорат" ми недемократичні. Співаємо, як вважаємо за потрібне, не намагаючись підлизати кожному. Мало не половина аудиторії звалювала з онлайн-трасляцій концертів на карантині. Виходили із залу на живих виступах. Але це їхній вибір.

Пісня в якійсь мірі піднімає ще й проблему інформаційних бульбашок. Часто ми закриваємося у соцмережах, комфортному середовищі однодумців і потім дивуємося, що більшість співгромадян мають інший погляд на дійсність. Маю проти такого рецепт. Пару разів на тиждень заходжу у львівську ФБ-групу "Людоньки, порадьте!" з, м'яко кажучи, ідіотськими запитаннями й коментарями на них. Думаю, у кожному місті є таке. Читаєш весь той неграмотний треш і прозріваєш, з ким поряд живеш. Це опускає на землю. Треба розуміти, що твоя бульбашка – друзі, аудиторія концертів, співробітники – це мури, вибудовані роками. Але чи по роботі, чи в ресторані, чи в маршрутці ти можеш легко стикнутися з будь-ким із тих "людоньок".

"Дві вищі освіти" – пісня про дипломованого двірника. Певною мірою класична історія для панк-музикантів. Декстер Голланд із The Offspring має ступінь бакалавра біології, написав докторську дисертацію про ВІЛ. Ґрег Ґраффін із Bad Religion викладає в Каліфорнійському університеті природничі науки. Ми в групі усі принаймні по одній освіті маємо. У мене диплом ортопеда-травматолога. Працюю за фахом. Богдан – архітектор. Басист Гуліч – політолог, але зараз у нього фірма для прокату сценічного обладнання.

А пісня – про відмінника, який із червоним дипломом закінчив школу й університет. Пішов у науково-дослідний інститут писати дисертацію, але себе в житті так і не знайшов. Роботи за нормальні гроші так і не отримав. Коли НДІ розвалився, чуваку довелося стати двірником.

Пісня "Операція "деградація" починається з повідомлень про 5-річного Кирила, якого в Переяславі застрелили п'яні поліцейські, про зґвалтування правоохоронцями в Кагарлику, побиття у Врадіївці. Пісня зболена. Злість до ментів накопичена ще з Майдану. Були на Грушевського, бо відчували, що не можемо інакше. У мене щойно народилася дитина, але я помчав у Київ. Теперішня реформа правоохоронців по суті перетворилась у відновлення старої міліції, з інакшим ярликом. Усі це розуміють, тільки соромляться говорити.

"Тільки для своїх" – про місцевих царьків, які будують палаци неподалік міст, ставлять за власним бажанням дорожні знаки, розставляють охорону довкола озера і не пускають рибалок. В Україні є каста, якій можна дещо більше, ніж простим громадянам. Чому взяли цей трек заголовним? Бо альбом написали для тих, хто розуміє, про що йдеться в наших піснях і не згоден із ситуаціями, які описуємо. Вийшов подвійний сенс у назві.

Під час минулого приїзду в Київ на нас прийшли місцеві. Підспівували, купували мерч (одяг, аксесуари, сувеніри із символікою бренду. – Країна). Тобто публіка була невипадкова. У Львові є своя туса велика, яку ми називаємо секта. Але приємно зрозуміти, що співаємо вже не лише для Галичини.

Також цього року почали отримувати запрошення з Дніпра. Наші два відео потрапили на ютуб-канал мережі Hardcore worldwide, де переважно англомовне музло, також іспанською, французькою, буває, російською.

Я почав писати на всі можливі пабліки по панк-року. Бо чим більше напишеш, тим більше шансів, що хтось відповість. "Бетон" несподівано прокрутило радіо в Польщі, Індонезії. Про нашу музику пишуть у Словенії.

У пісні "Щастя" йдеться про те, що для когось найприємніше бабратися в чужій брудній білизні, живитися чиїмось поганим настроєм, харчуватися нещастям іншого. Таких людей можна порівняти з щурами, гнидами, свинями.

"Споживач" – це гімн чорній п'ятниці. Безум­ству, коли 15–16 числа кожного міся­ця твій мобільний завалюють есесмески про знижки, гарячі пропозиції, бо всі розуміють, що саме тоді приходить зарплата. І люди мчать у торгові центри, щоб накупити купу гівна, яке вони потім не використовують. Пісня перегукується з електоратом, бо ліричний герой – теж не здатен критично мислити. Жертва маркетингу, нейролінгвістичного програмування в рекламі. Споживач – це той, кого вдається затримати на рівні 8-річної дитини, яка ще не може контролювати свої бажання, але вже заробляє.

Для багатьох наших співвітчизників закупи – це певна терапія психозу. Бо людина, яка заробляє свої 5 тисяч щомісяця, як наприклад лікар у державній поліклініці, має один-два дні на ілюзію достатку. І цей самообман хоч якось дозволяє не збожеволіти.

Забили на правила шоу-бізнесу

– "Бетон" навряд чи можна назвати чистим панком, – каже Олександр ПІПА, 55 років, басист гурту @Traktor, ексучасник груп "Воплі Відоплясова", "Борщ". – Цінність гурту не в цьому. Вони вистрілили, бо забили на правила шоу-бізнесу. Вітчизняна індустрія не така широка, щоб заробляти гроші. Тому їх доводиться дотримуватися. "Бетон" – принципово обрали інший шлях. Грають і записують платівки для свого задоволення, ні від кого не залежачи. Одразу й не скажеш, до якого іноземного гурту вони подібні. В українських реаліях, за загальними асоціаціями, трохи нагадують "Борщ".

Панк у нас можна побачити й почути, визирнувши у вікно. Тому таких гуртів мало би бути більше.

– Такої важкої музики не слухаю. Але "Бетон" зайшов після знайомства і концерту, – розповідає Мирослав КУВАЛДІН, 46 років, лідер гурту "The ВЙО". – Їхній третій альбом "Тільки для своїх" – цілісний, продуманий. Пісні пов'язані між собою та недовгі. Можливо, хлопці підсвідомо відчули, що аудиторія звикла до швидкої зміни картинки. Їхні треки, як анекдоти на зрозумілі теми. Навіть є певна драматургія: зав'язка, кульмінація, розв'язка. Не міряв би їх застарілими поняттями трушний чи нетрушний представник жанру. Музика "Бетону" розрахована на робітничий клас. Вони й самі до нього належать. Герої пісень – чоловік на заробітках, як у "Йо-йо". Або співвітчизник, що заробляє на життя важкою фізичною працею. Інакше не вміє. Бездумно голосує за того, хто подобається, – висміюють в "Електораті". Завжди такий персонаж має гараж, куди ховається від дружини лагодити машину чи мотоцикл.

Владислава МИХАЙЛЕНКО

×