Як правильно читати Іздрика
Нову поетичну книжку Юрія Іздрика AB OUT обов'язково треба мати на полиці або носити в наплічнику, хоч непогано сусідитиме вона і з лептопом у кейсі. Це якісне видання приємно розгортати, розглядати, ворожити на ньому, відкривши на випадковій сторінці та прочитавши якийсь із рядків, – точно наштовхнемося на пророцтво для себе чи одкровення. Це арт-бук, артефакт, річ. Єдине, чого не можна робити з книжкою Іздрика – то це її читати. Ну, принаймні, читати підряд – вірш за віршем.
Іздрик з уже дещо старшого покоління поетів, йому 50 із лишком. Він із містичного Калуша, що загублений десь у Передкарпатті серед соляних шахт та хімічних заводів. Іздрик проживає день і пише відчуте за день на свій блог: прочитати все це підряд означатиме пропустити крізь себе 200 із лишком днів Іздрика за кілька годин. Усе втратить сенс. Ми не відкриємо суті, й залишиться дивуватися збоям ритму та тривіальності його рим.
Не більше кількох рядків на день, але щодня – ось наша порада. І тоді знайдемо собі проникливе:
все вигорає жевріє тліє гасне
геймер альцгеймер
немилосердно перемагає час
юний гайдеггер каже, що це прекрасно
д. з. е. e. n. d.
Гра текстами і звуками – ось що таке Іздрик. Сам він, звісно, чудово розуміє, що його книжку читати неможливо. Тому на різноманітних фестивалях і презентаціях ніколи й не читає – речитативить, репить, репає. Тут потрібен ритм, записи техно або живий супровід інструментів, у шумі та шалі яких губитимуться слова. Звучатимуть, але губитимуться – рівно настільки, щоб ми почули якийсь один проникливий рядок, який і явить нам істину.
У всьому відчутна своєрідність Іздрика як постпоета, який загортає поезію в раніш непритаманні їй форми вираження. Беремо до рук його книжку й бачимо арт-об'єкт: приваблива обкладинка, дорогий папір, химерні колажі, виконані самим Іздриком, що так цікаво розглядати. Словом, це чудовий подарунок, а до текстів ми доберемося точно в останню чергу, якщо доберемося взагалі. Потім ми приходимо на читання Іздрика й у переповненому залі майже не чуємо слів із того його бурмотіння, ще й розпанаханого шумом перкусії чи звуками вельми умовно музичних композицій. Текст не важить, супровід не важить, сам Іздрик намагається заховатися, зникнути десь у вигинах м'якого крісла – проте все це разом дає такий поетичний ефект, якого не можуть добитися десятки інших сучасних поетів, окремі з яких, за інших обставин, поклали б Іздрика на лопатки однією своєю вдалою метафорою.
Якщо ж ви все-таки намагаєтеся читати поезію Іздрика, то також робіть це в ритмі. Це наш теперішній Емінем, просто в нього своє ґетто і своє бачення дискримінації. На відміну від традиційних реперів, його речитативи не так соціальні, як філософські. Тобто він не викриває світову несправедливість, а штовхає дивитися в себе, углиб власної психіки та переживань. Десь там ховаються наші травми та зриви – Іздрик демонструє нам власні, з якими йому вдалося змиритися. Отакий дзен. Отакий сучасний наш Сковорода.
Знайшовши відповідні своєму світобаченню зручні поетичні форми мистецьких книжок-артефактів і реп-речитативних читань, Іздрик став плодючим, як справжній китайський бонза. За останніх неповних ще чотири роки він дає вже четверту книжку поезій. Певен, що Іздрик нас ще не раз здивує. Почавши у 1990-х як виконавець музики й перформенсист, він згодом вибухнув як автор концептуальної прози, а зараз переживає третє цвітіння як поет. Ні, він не шукає способів когось здивувати чи "знайти своє місце" в літературі. Просто саме зараз Іздрику хочеться думати такими текстами і з такими текстами жити. І він цілком не проти, якщо нам також буде з ними добре.
12 рядків, які написав Іздрик у різних віршах цієї весни
шукаєш людину настирніше аніж наркотик
пів життя вчишся жити пів життя – помирати
мир – це війна а війна – гешефт
бог – це любов а любов – обман щоб запустити суще
фото пейзажу завжди витісняє пейзаж
вежа моя із кісткового мозку
хоч насправді усе на світі – лиш транскрипції одного імені
бо хімія слова складніша за слово "хімія"
мій мозок гарячий лише від твойого імені
життя видають подобово неначе пайок полоненим
і війна як п'яний сусід поверхом вище
ми сходимо з розуму наче з дистанції
2 
1
Коментарі