"Цікаво, а Кличко читав хоч одну книжку Матіос?"

Як минає день на Львівському форумі видавців

П'ятниця, 14 вересня

12.09

– Ну що таке 30 гривень? З ними навіть у магазин не зайдеш. Купила за таку ціну Ірен Роздобудько і Володимира Лиса. Їх раджу читати дітям, – каже 54­річна Віра Крисюк.

Учителька української літератури львівської школи №49 заходить до Палацу мистецтв. Тут 19­й раз триває книжковий ярмарок Форуму видавців. Тисняви ще немає. Віра Василівна одягає окуляри, береться розглядати книжки.

– У сучасних підручниках багато помилок. Ось українська література, 11 клас, – гортає сторінки. – Переповідається зміст новели Юрія Яновського "Шаланда в морі", а насправді це зміст іншої новели. В такій масі літератури учитель сам має бути дуже уважний. Також Міністерство освіти заборонило хрестоматії. А це неправильно. Не кожен учень може прочитати всі ­твори. Йому дешевше купити хрестоматію за 40 гривень, ніж твори всіх письменників.

На сусідньому стенді – книжка Миколи ­Томенка "Український романтик Микола Гоголь" за 25 грн.

– О, це варто купити. Там є словник українських слів, які вживав Гоголь. А це що таке? – бере до рук книжку Ольги Сумської "Секрети краси". – 85 гривень! Подібні книжки – як оголошення: "Жінка, красива, молода, багата, маю дім і два авто. Нічого не хочу, просто хвалюся". Мають люди гроші, видають, щоб похвалитися. Ніхто їх не купляє, – йде далі. – О, "Марія" Самчука. А її ж із програми вилучили. І "Жовтий князь" Барки прибрали. Вчимо тепер дітей, що Голодомору не було, – сміється. – А що це, "Тигролови" аж 50 гривень? Я їх у книгарні за 35 бачила.

На стенді "Клубу Сімейного Дозвілля" більшість літератури російською мовою. ­Поряд у наметі "Фоліо" Андрій Курков ­роздає ­автографи. Розкладені його книжки російською.

– Новий мовний закон – це крила для російськомовного видавця. Харківські видавництва почали ще більше друкувати російською.

14.05

– Усю книжку мій герой намагається накласти на себе руки, – розповідає почесний гість форуму 51­річний британець ДіБіСі П'єр. За перший роман "Вернон Господи Літтл" він отримав Букерівську премію. Його четвертий твір "Світло згасло в Країні Див" переклала українською і видала за спонсорські кошти 32­річна львів'янка Галина Шиян.

– Це історія 26­річного Ґебріела Броквелла. Він утікає з лондонської реабілітаційної клініки для наркоманів, вирішує вкоротити собі віку. Перед імовірною смертю багато подорожує, бо хоче побенкетувати зі своїм другом­кухарем, – каже автор.

Галина Шиян познайомилася з П'єром на книжковому фестивалі в Единбурзі.

– Цілий рік перекладала роман. Намагалася зробити так, щоб Ґебріел залишився Ґебріелом, а не нашим Гаврилом, – каже Галина. – Щоб перекласти якісно про його пригоди у Берліні, поїхала туди на два місяці, аби відчути дух міста. Спілкувалася з багатьма українськими видавцями. Врешті, видала сама тисячу примірників. Закладку у вигляді зашморгу в'язала моя подруга два тижні. Автору сподобалося.

15.40

До Палацу мистецтв заходить боксер і політик Віталій Кличко. Зупиняється біля видавництва "Піраміда". Спілкується з письменницею Марією Матіос, яка балотується до парламенту за списком партії Кличка. Та проводить автограф­сесію. Швидко збирається юрба. Відвідувачі фотографують боксера на телефони. "Віталій!" – кричить із натовпу лисий чоловік. Кличко піднімає голову й тисне йому руку. Поруч – дві студентки. Одній Кличко дає автограф.

– За сотку продам. А може, дорожче, – каже дівчина. Стискає в руках фото боксера.

– Цікаво, а він читав хоч одну книжку Матіос? – сміється продавщиця одного зі стендів, яка спостерігає за метушнею.

16.32

– Мені на пошту прийшло повідомлення, що організатори планують попросити ­Віктора Януковича взяти наступний Форум під свій патронат, – оголошує 24­річна Ірина Славінська. Вона веде круглий стіл ­"Громадянин митець" у ресторані Mons Pius.

– А хто наєхал, шо нужна такая ­криша? – смішить публіку 31­річна Ірена Карпа. – Я скоріше не приїду, ніж приїду. Не асоціюю дві речі – президент і Віктор Янукович. Я навіть не можу сказати "пан Янукович", тому що такі люди ображаються, кажуть: "это у вас там паны и джентльмены".

– Команда Януковича за що б не бралася, тому приходить капець, – каже публіцист Сергій Руденко, 41 рік. – Якщо вони візьмуться за наступний Форум видавців, то боюся, що він може не відбутися. Або державний бюджет просто провалять. Зважаючи на гонорари письменника Віктора Януковича, я собі уявляю кошторис Форуму.

– Януковичу вистачить розуму не з'являтися тут, – вважає критик Юрій Володар­ський, 47 років. – Він чудово розуміє, що в нього тут за кожним кутом яйця кидатимуть.

17.05

На стіл "епохи застою" накидають синьо­жовтий прапор, в який загорнута вся сцена. 40­метровий стяг привезли з Луганська учасники поетичного об'єднання "Стан".

– Це – бойовий прапор, не в одній акції брав участь. Спочатку був 50­метровий, потім ми потроху відрізали, – каже 28­річний луганянин Ярослав Мінкін.

– Скрути, – простягає порожню пляшку з­під кока­коли один із поетів. – Фольга є?

Із пляшки скручують бульбулятор і ставлять на стіл. Презентацію починають. У залі – одна слухачка.

– Це ми стільки їхали через усю Україну, – сміються луганяни.

Дарують жінці свої збірки "Уроки шкідництва, диверсії та шпигунства" і комікс "Ворошиловград", намальований польськими художниками за романом Сергія Жадана.

Поетки Євгенія Баранова і Олена Заслав­ська читають вірші з рядками "Я нашла Хемингуэя в одном донбасском городке" та "Луганск. Развалины. Искусство. И никакого бытия".

Заходить оператор із телекамерою. ­Посеред виступу прямує до сцени, знімає бульбулятор зі столу – він псує йому кадр.

– У нас сцену разбирают! – репетує один з учасників.

Поетка Олена Заславська дістає синю агітаційну шапочку з написом "Виктор Янукович – наш выбор 2010" і контуром України. На дівчині червона туніка і сині колготи. Ножицями вирізає три дірки у шапці – робить з неї "балаклаву". Натякає на засуджений російський панк­гурт Pussy Riot. Одягає на голову й читає вірш "Пеніцилін і Калашников" з рядками про сплячу Росію. Дівчині важко говорити – отвір для рота замалий. Знімає шапку, хлопці допомагають прорізати його більше і випадково відрізають весь Крим на карті з шапки. Сині клаптики падають на паркет під сценою. Поетка читає далі.

19.04

– Не переживайте. Оксану Стефанівну неможливо не почути, – заспокоюють бабусь в останніх рядах організатори зустрічі з письменницею Оксаною Забужко та істориком Володимиром В'ятровичем у "Тюрмі на Лонцького".

У вузький довгий коридор колишньої в'язниці набилося зо дві сотні людей. ­Стіни – полущена зелена фарба, за вікном – подвір'я, де відбувалися масові розстріли. ­Напис "Хоч знати, що з нами? Чекай на нас", видряпаний в'язнями на одній зі стін тюрми, Забужко взяла за епіграф до свого роману "Музей покинутих секретів".

– Ми так і не маємо по ХХ століттю історії України, написаної з точки зору українських інтересів. Списуємо з чужих – російських, польських. Власної досі не склали, бо за нами забагато підвалів, де досі тхне кров'ю, – каже Оксана Забужко. – Коли мій "Музей" готували до друку німецькою, видавець переживав, як така товста і дорога книжка продаватиметься. Але тієї ж осені "Музей" потрапив у тренд. Десятки грубих історичних романів з'явилися в перекладі з різних літератур. Перетрушування шаф, де лишилися кістяки, – в повітрі доби, від Британії до України. Бестселер "Історія ­Європи" – 10 мільйонів проданих примірників – заявка про нову роль письменника як історика.

Усі без винятку видатні мислителі мали добрий стиль. Книжка Тімоті Снайдера "Криваві землі" – дуже докладна історична студія про події 1930–1940 років на наших землях. Вона – бестселер, тому що дуже добре написана. Починаючи від ­заголовка. Англійською Bloodlands – це вже термін. Здатність створити термін – це ознака доброго письменника. Кажу: "Наші ­Bloodlands", – і іноземці мене розуміють без перекладу.

– Україна справді тільки починає себе пізнавати, – додає Володимир ­В'ятрович. – Про це свідчить поява хвилі історичних ­романів – "Залишенець", "Солодка Даруся", "Червоний", "Танго смерті". Добра історична робота завжди читається, як літературний твір. Історики не раз отримували Нобелівські премії саме з літератури. ­Польську історичну свідомість сформулювали не наукові праці, а Генрик Сенкевич. Наші сусіди кажуть, що не маємо права займатися ревізією, переписуванням історії. Та ніхто пере­писуванням історії не займається. Її щойно почали писати.

21.03

Після "Тюрми на Лонцького" Оксана Забужко прямує в ресторацію "Меделін". Так само називається місто у Колумбії, куди з'їжджаються поети з усього світу на фестиваль.

– Це чи не єдине місце в світі, де поезія досі збирає стадіони, – каже Оксана Стефанівна. – На час фестивалю зупиняються збройні сутички. Але найбільше здивувала церква, де кілери моляться Діві Марії, щоб убити жертву з першої кулі. Вірять, що так виявляють милосердя – клієнт менше страждатиме.

21.15

– Доброго вечора, любі наші еротомани та еротоманки. Сьогодні поети вас брутально любитимуть, – каже ведучий "Ночі еротичної поезії" Дмитро Лазуткін.

Зал театру "Воскресіння" заповнений переважно молоддю. Шестеро поетів по черзі читають відверті вірші зі сцени. Леся ­Мудрак при цьому ще й лягає на стіл.

– Зараз зачитаю новий вірш. Він політичний, – каже львів'янин Юрій Винничук. – Отак завжди: зачитаєш на "Ночі еротичної поезії" щось політичне, а наступного дня тебе у відділок тягнуть, обшуки в квартирі проводять.

Торік після виступу з віршем "Убий піда..аса" у письменника були проблеми з міліцією. Тепер, під гиготіння публіки, ­Винничук читає вірш про мрії й літературу:

– Мрія ця дивна, мрія нескромна:

Хочеться хоч би раз

Сісти із книжкою Ганни Герман

На золотий унітаз.

×