Коли жінка купує собі якусь нову модну одежину, вона почувається майже щасливою. Психологи стверджують, що для пані покупки — це добрий засіб відволіктися від повсякдення. Заклопотана роботою, хатніми справами, доглядом за дітьми жінка відпочиває у поході за "шматтям".
У Києві щойно закінчився Тиждень української моди. Ото було шоу! Як у кращих домах Лондона та Парижу. Дизайнери творили моду наступного сезону на очах потенційних клієнтів. Моя сусідка тьотя Віра до них не належить. Сукні від Богуцької чи Караванської вона ніколи не матиме, бо в них лише багаті панночки ходять, каже. А на свою пенсію сусідка одягається на ринку, де продають бувше у вжитку. Дуже хвилювалася, коли на Шулявці горіло те її модне шмаття: "по три гривні, пара — п"ять". Пенсіонерка прикрашається самотужки. Вона бідна. І навіть із її споживчого кошика, який зараз звуть прожитковим мінімумом, уряд вилучив витрати на одяг. А колись у ньому було передбачено 12 карбованців на колготки щороку?
Колись було передбачено 12 карбованців на колготки
Висока мода — не для тьоті Віри. Вона — для обраних, які й ходили на покази Тижня української моди. Решта громадян, що теж хочуть бути модними, бачили це по телевізору.
Мене все цікавило: коли ж ця мода дійде до споживача? Коли ми одягнемо українське, а не китайське та турецьке з базару? Один із організаторів показів заспокоїв — не скоро. У людей нема стільки грошей, щоб одягатися у дизайнерів. Навіть дружина нардепа Миколи Катеринчука зізналася, що може дозволити собі придбати лише якесь одне вбрання з показаного. Бідним модницям радять оригінальничати самотужки. Мовляв, дивіться, як робимо ми — й імпровізуйте.
8 
35413
Коментарі