Ексклюзиви
Середа, 05 грудня 2018 07:05

Вам тільки здається, що "гірше не буде"

Прорадянська людина порівнює українську реальність із ностальгією про СРСР. Пам'ять підсовує їй спогади про молодість, дешеві продукти, "порядок" і "безпеку". І дбайливо викреслює негатив про черги і приниження, заборони й обмеження, залізну завісу й тотальний контроль.

Прорадянська людина порівнює Україну зі своїми уявленнями про "норму" і доходить висновку, що така держава їй непотрібна. Вона готова віддати перевагу Росії. Яка здається багатшою.

В Україні також чимало тих, хто порівнює нашу державу зі ­Швейцарією і Німеччиною. Коли бачить ­контраст — готовий махнути рукою: "місце ­про­кляте".

Вони скептично хмикають при слові "податки". Згадують лише про власні права і забувають про обов'язки. Люб­лять кивати на європейську якість життя і західні зарплати. Вважають, що країна їм винна — і вимагають повернення боргів. Брати готові дешевою комуналкою, недорогим розмитненням або правом не повертати банкам кредити.

Формально, це два різні табори. Одні хочуть Росію. Другі — Європу. Але обидва табори прагнуть благополуччя і безвідповідальності. Просто перші марять придуманим радянським добробутом. А інші вірять у безтурботний європейський рай. Якби на один день здійснити їхню мрію — вони відчули б себе обдуреними.

Табори ріднить ще одне. Українська дійсність для них — набір побутових негараздів. Себе вони сприймають як рабів цієї реальності, яким нічого втрачати, крім ланцюгів. Упевнені, що будь-які їхні дії можуть призвести лише до поліпшення побуту. Бо "куди вже гірше".

Україну справді потрібно змінювати. Скорочувати корупцію. Підвищувати ефективність. Впроваджувати цивілізовані правила гри. Але результат буде не тільки у правильного лікування, а і в лікарської помилки.

Українська реальність може змінитися на краще. А може — на гірше. Просто другу перспективу скептики відчайдушно не хочуть брати в розрахунок. Але можна подивитися на Донецьк або Луганськ, щоб зрозуміти, як виглядають території, з яких іде Україна.

Можна подивитися й на Венесуелу. Дізнатися, як виглядають гіперінфляція і дефіцит туалетного паперу. Почитати, чим загрожують розкуркулення і класова боротьба.

Можна в підручниках історії вивчити події столітньої давності. Порівняти з тими спорами, якими рясніє нинішня Україна. Спробувати знайти відмінності.

Краще сперечатися про ціну комуналки, ніж спилювати батареї на брухт. Краще критикувати корупцію, ніж сидіти в підвалі і збирати викуп.

Українську державу можна багато за що не любити. Але це не привід нею не дорожити. ХХ століття безжально продемонструвало, як виглядає доля народів, які свою державу не втримали.

Зараз ви читаєте новину «Вам тільки здається, що "гірше не буде"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 13314
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода