Чи винен уряд у тому, що українцям так складно під час кризи? Як діяли прем"єрка та її команда, яку вони насправді ставили мету в період світових та внутрішніх економічних катаклізмів?
Жодної системної програми боротьби з кризою немає. Яку стратегічну мету ставить перед собою уряд, можна лише здогадуватися на основі цифр і фактів, що описують його дії. Із цих даних напрошується невтішний для прем"єрки Юлії Тимошенко висновок: вона свідомо нехтує виконанням функцій держави заради підтримки поточного рівня споживання окремих груп потенційних виборців.
Антикризової програми немає, але законодавчо в розпорядженні Кабінету Міністрів перебуває ресурс для боротьби зі спадом економіки. Це — Стабілізаційний фонд. За підсумком першого півріччя 2009 року він становить 6,9 млрд грн. Але витрачають кошти не на подолання кризи, а на речі, зв"язок яких із нею сумнівний. Наприклад, із фонду видали 1,76 млрд грн на зарплати гірникам. Але для того, щоб подолати скруту, насамперед, треба модернізувати вуглевидобувні підприємства. А виплата зарплат — це питання, передусім, своєчасних і повних розрахунків покупців за вугілля. По-друге, це виплата з держбюджету різниці між собівартістю й ціною. Така компенсація збитковості була завжди. Тож платити зі Стабілізаційного фонду зарплату шахтарям означає — зраджувати ідею боротьби з кризою. Ці кошти треба спрямувати на нове обладнання, що поліпшить безпеку праці та знизить собівартість вугілля.
Інший приклад нераціонального використання Стабілізаційного фонду — забезпечення житлом чорнобильців. Чого саме це має прогнати кризу з України — не зрозуміло. Проте всі бачили по телебаченню, як прем"єр передає нові помешкання пільговикам, які не можуть повірити своєму щастю.
Натомість заходами, призначеними забезпечувати невидимі, але важливі речі, як-от безпека, охорона довкілля, або ті, які є інвестиціями в майбутнє для підвищення економічного чи навіть цивілізаційного рівня країни, — урядові відомства часто нехтують.
Зокрема, до Пенсійного фонду перераховані 19,2 млрд грн. Ці кошти одразу витратять на їжу, одяг. У той же час склалася катастрофічна ситуація щодо виконання довгострокових програм Міністерства освіти і науки: 93% запланованого ним так і залишили в планах. Бо прогалини в освіті — невидимі, на відміну від грошей, виданих гірникам.
Ще гірша ситуація в Міністерстві охорони здоров"я — майже 100-відсоткове невиконання запланованого. Медицина не розвивається, бо як розвиватися, якщо її не фінансують?
Звичайно, шахтарі та пенсіонери — це важливо. Але виходить так, що уряд лише вміє платити зарплати і пенсії, а от займатися розвитком держави — освіти, медицини, науки, соціальної сфери — не має хисту.
Загалом, із 715 бюджетних програм, які мали виконувати в першому півріччі 2009-го, повністю профінансовано кожну десяту — 79.
Жертвують інфраструктурою: видатки на житлово-комунальне господарство знизилися порівняно з 2008-м на 25%, фінансування військової безпеки — на 8,7%, охорони навколишнього середовища — на 17,7%. Виконавча влада не змогла забезпечити захист ключових для виживання країни статей видатків. Отже, криза в Україні триватиме довго.
Медицина не розвивається, бо як розвиватися, якщо її не фінансують?
Внутрішній валовий продукт за перші шість місяців поточного року впав на 26%, промислове виробництво — на 31%, кількість збиткових підприємств збільшилася в півтора раза, фінансовий результат усіх українських компаній знизився більш як учетверо. Такі дані Рахункової палати. Логічно при цьому очікувати, що пропорційно зменшаться податкові надходження. Але тиск Податкової на бізнес, а також застосування адміністративних важелів до компаній, які під державним керівництвом, змусив їх зберегти виплати до бюджету — нібито економічного спаду немає.
Більше того — найважливіших податків сплатили більше від запланованого. Перевищення надходжень із ПДВ склало 973 млн грн (4,7%), податку на прибуток — 174 млн грн (1,2%).
Зокрема, цього досягли завдяки авансовій виплаті податків. "Вимивання" обігових коштів із балансів підприємств під час кризи, коли залучити кредити складно, зумовлює падіння надходження інвестицій у розвиток виробництва, підрядники залишаються без замовлень. Як результат — економіка котиться вниз.
За класичною, але, звісно, не обов"язково правильною економічною теорією, у часи гострої фази кризи треба знижувати податковий тиск, стимулювати економіку. Наш уряд діє навпаки: нещадно пресує бізнес, викачує з нього останню копійку, аби тільки нагодувати людей перед виборами та створити ілюзію, що все гаразд.
2 
1
Коментарі