Українське суспільство таки змінилося. Панічні прогнози тих, хто передбачав повторення бруду, тиску й фальсифікацій 2004 року, не збулися. Кампанія не супроводжувалася масованим вкиданням компромату й розпалюванням ксенофобських настроїв. Звичайно, не бракувало проблем на дільницях. Однак вони були пов"язані переважно з низькою якістю виборчих списків. І на те не матимемо ради, аж доки не з"явиться єдиний реєстр виборців. А відтак головною інтригою дня 30 вересня стало оголошення о 22.00 результатів екзит-полів. І тут почалися несподіванки.

Партія регіонів не лише не "впала" через загальне невдоволення зростанням цін, а навіть дещо покращила свій показник півторарічної давнини. Попри сумніви експертів, бар"єр упевнено подолали комуністи та блок Литвина. І тому БЮТ і "Наша Україна—Народна самооборона" мусили б опинитися в меншості.

Проте цього не сталося через фантастично високий показник Блоку Юлії Тимошенко. Причому зростання результату "воїнів світла" на 9% порівняно з весною 2006-го не пояснюється простим перерозподілом голосів у рамках колишнього "помаранчевого" табору. Суперактивна й грамотно побудована, позначена найбільшою винахідливістю і водночас найцинічнішим популізмом кампанія Юлії Тимошенко дозволила її силі суттєво поліпшити показник у низці традиційно "біло-блакитних" регіонів: на Харківщині, Дніпропетровщині, Херсонщині.

Отже, лідери БЮТу в післявиборну ніч мали всі підстави тріумфувати. Натомість у штабі їхніх "затятих друзів" із НУ-НС особливої радості після оголошення результатів екзит-полів не було. А дарма. Адже після нездарно проведеної кампанії НУ-НС цілком міг "впасти" й нижче 10%. Пропрезидентський блок суттєво поступився БЮТу скрізь — навіть на рідній для Віктора Ющенка Сумщині. Виграла "Наша Україна—Народна самооборона" лишень на жорстко контрольованому головою Секретаріату президента Віктором Балогою Закарпатті.

І тільки відчайдушне пряме втручання Ющенка в агітацію дозволило його силі втриматися на торішньому, теж не надто вражаючому, показникові. Однак це ж втручання завдало президентові удару, наслідки якого тільки належиться осягнути. Адже тим самим глава держави прямо ототожнив невисокий рейтинг НУ-НС із власним рейтингом. Цим він не лише різко погіршив свої шанси на президентських виборах 2010 року, а й послабив переговорні позиції в найближчій перспективі.

Натомість Партія регіонів ішла до фінішу з упевненістю й грацією добре розкочегареного паровоза. Щоправда, тижнів за чотири до виборів почало здаватися, що для переможного фінішу може забракнути палива. Упереджувальною реакцією стало проголошення кампанії щодо референдуму з "вічних" тем — НАТО й російської мови. Утім, вели її без колишньої затятості, вочевидь "про людське око". Потім з"явилося повідомлення про відсторонення Пола Манафорта, який упродовж останніх півтора року не без успіху намагався надати "донецьким" іміджу сили "з людським обличчям". Але зрештою, Партія регіонів зуміла зробити те, що досі виявлялося не до снаги жодній вітчизняній "партії влади": не лише не втратити, а й дещо наростити симпатії виборців. І однак цю перемогу було фактично знівельовано стрімким фінішним спуртом БЮТу.

"Регіонали" зробили те, що досі не вдавалося жодній вітчизняній "партії влади"

Упевнено подолали бар"єр комуністи і Блок Литвина. Перші "сіли" на свій традиційний електорат — ортодоксальних пенсіонерів. А Литвин вдало розіграв карту розчарування частини інтелігенції й чиновництва всіма основними політичними силами.

І дуже близькими до проходження виявилися соціалісти. Інтригою двох післявиборних діб стало стеження за показником СПУ, який коливався на сайті ЦВК навколо позначки в 3%. Однак коли всі голоси в Маріуполі, де "рожевий олігарх" Володимир Бойко забезпечив майже одностайне волевиявлення працівників свого комбінату імені Ілліча, було пораховано, стало зрозуміло: більше соціалістам сподіватися нема на що. Адже традиційні виборці на Поділлі й Полтавщині так і не вибачили партії Мороза раптової зміни орієнтації в липні 2006-го.

І жодних шансів не мали радикали — ані Прогресивна соціалістична партія Наталії Вітренко, ані "Свобода" Олега Тягнибока. Потенційні виборці Вітренко на півдні й сході вирішили не ризикувати й проголосували хто за Симоненка, хто за Януковича. А націоналісти в Галичині з тих самих міркувань підтримали хто БЮТ, хто НУ-НС.

Отже, в новому парламенті більшість десь у 230 голосів виявиться у Блоку Юлії Тимошенко і "Нашої України-Народної самооборони". Цього достатньо для функціонування уряду в будь-якій стабільній демократичній державі. Але не в Україні.

Причому йдеться не лише про можливість перекуповування депутатів. Зброя, якою опозиція "вбила" парламент п"ятого скликання, тепер може обернутися проти неї. Досить обраним "регіоналам" не скласти присяги — й Верховна Рада шостого скликання помре, не народившись. А уряд Януковича далі виконуватиме свої обов"язки.

Звичайно, досі циркулюють розмови про можливість формування "широкої" коаліції НУ-НС з Партією регіонів. Якби Тимошенко не фінішувала настільки блискуче, і якби в блоку Литвина насправді виявилася б "золота акція", ймовірність створення такого об"єднання була б, очевидно, високою. Однак за реальних результатів виборів Секретаріат президента, з рівнем підтримки у 14%, очевидно, не візьме на себе відповідальності за руйнування можливої "демократичної" коаліції.

Ця ж обставина перекреслює й надії Литвина на помітну роль у новій владі. Для коаліції БЮТ — НУ-НС він буде не надто суттєвим доважком. Адже не забезпечить уряду запасу самостійності, для чого потрібно 300 голосів. А "широка" коаліція, в якій Литвин міг би реально претендувати на роль спікера, навряд чи відбудеться з вищезазначених причин.

Отже, домовлятися з Партією регіонів доведеться вже Юлії Тимошенко. Домовлятися як мінімум про розподіл парламентських посад і про крісла губернаторів на сході й півдні, а також про поділ ласих шматків в економіці. Бо інакше її уряд просто не буде сформовано. А якою буде його доля надалі — сказати важко.

Важко з тієї причини, що моделі адміністративної, комунальної, територіальної, судової, податкової та інших украй необхідних реформ треба буде, попри всі правильні гасла з "Українського прориву", розробляти майже з чистого аркуша. Єдине, що зможе зробити уряд Тимошенко майже напевне — це нарешті рішуче усунути численні пам"ятники Ленінові та "тоталітарні" назви, подати заявку до НАТО й чітко оголосити про виведення Чорноморського флоту Росії з Севастополя 2017 року. Адже виборці дали йому мандат і на це. Тільки ж чи вистачить політичної волі в нової влади?

×