В Україні на практично порожньому місці виник черговий скандал, пов"язаний із компетентністю уряду. Точніше, з відсутністю такої, а також із подвійними стандартами політики та з дивами дипломатії. Героєм скандалу став міністр транспорту та зв"язку Микола Рудьковський, а фігурантами — президент Віктор Ющенко і прем"єр-міністр Віктор Янукович. І все через те, що торік у грудні в Україні побували туркменські опозиціонери.
Президент у листі до прем"єра стверджував, що дії міністра Рудьковського завдали шкоди національній безпеці України (Туркменістан надіслав ноту протесту), й вимагав його звільнення за результатами службового розслідування. Янукович розпорядився провести розслідування, але звільняти міністра відмовився. Хоча той сам усенародно зізнався, що дійсно лобіював видачу віз туркменським опозиціонерам. У результаті постраждали посол України у Відні та консул України у Варні, які послухалися Рудьковського й не звернулися за порадою до міністра закордонних справ.
Микола Рудьковський дійсно перевищив свої повноваження. Навряд чи в якій-небудь хоча б відносно цивілізованій країні міністр транспорту даватиме вказівки дипломатам або навпаки. Є певна етика й вимоги до координації зовнішньої політики. У подібних випадках міністри у Британії, Франції, Данії, Естонії, добровільно чи не дуже, все ж ішли у відставку. Бо усвідомлювали реальну шкоду для національної безпеки.
Прем"єр довів, що "своїх" не здає
Український же прем"єр-міністр просто довів, що "своїх" не здає. Особливо — Ющенкові.
З іншого боку, докази того, що візит туркменських опозиціонерів якось підірвав відносини між Україною і Туркменістаном — натягнуті. Адже, наприклад, Інтерпол так і не підтвердив, що обидва візитери перебували в розшуку. Навіть більше — вони цілком вільно могли подорожувати Європою й зустрічатися з тими, хто побажав їх прийняти й вислухати. Іще три роки тому так само вільно подорожував світом опозиціонер Борис Тарасюк, нині міністр закордонних справ.
Версія, за якою Рудьковський просто "підставився" сам, не позбавлена сенсу. Надто незграбно він поводився й під час організації скандального візиту, й після нього. Йому б тільки подумати про те, що його позов до "Дзеркала тижня" (яке й оприлюднило всю цю історію), ба навіть оголошення про наміри подати такий позов, автоматично посилить довіру читача до газети й, відповідно, збільшить тиражі та заробітки видання. А ще бізнесмен...
Україна ж укотре програла не тому, що дозволила опозиціонерам побувати в Києві. А тому, що дозволила народитися й розвинутися абсолютно безглуздому скандалу. Він, можливо, тільки став прелюдією до багатьох інших.
Щодо "газової" складової відносин із Туркменістаном, то варто було б переживати трохи раніше. Коли йшлося про купівлю "Газпромом" усього туркменського газу на кілька років наперед. Після смерті Туркменбаші Ніязова Ашгабат не заявляв про денонсацію угод із "Газпромом". Отже, не про те насправді йшлося в історії з Рудьковським. Бо неможливо зашкодити тому, чого немає.
1 
1
Коментарі