Гнітюче поєднання лицемірства, шахрайства, пустослів'я, насилля, застосування адмінресурсу. Такою є парламентська виборча кампанія, що добігає кінця. Насамперед, це стосується одномандатних округів, де оберуть половину народних депутатів.
Мажоритарка стала найяскравішим свідченням печерності української політики загалом і відносин між політиками й виборцями зокрема. Головним аргументом кандидатів-мажоритарників в агітації за себе є так звана благочинність — здобуття симпатій виборців за допомогою різноманітних подарунків і справ, які нібито демонструють турботу про людей. Передовсім цим користувалися офіційні та замасковані кандидати від владної Партії регіонів, найбільше чинні нардепи. Та до примітивних прийомів вдавалися й опозиціонери та незалежні кандидати.
Це надзвичайно згубне явище з точки зору розвитку країни. Чи можна уявити кандидата на виборах до німецького бундестагу чи Національних зборів Франції, який ставить собі в заслугу відкриття дитячого майданчика, допомогу в облаштуванні фельдшерського пункту в селі, ремонт місцевої дороги чи будинку культури і так далі? Звісно, ні. Усе це важливі для людей питання, але вирішення їх не є безпосереднім завданням депутатів парламенту, політиків національного масштабу. Їхня роль — організувати функціонування країни таким чином, щоб люди чи державні заклади не мали подібних проблем. Парламентарії повинні ухвалювати ефективні закони, які б забезпечували належний розвиток країни та суспільства, унеможливлювати розкрадання бюджетних коштів на шкоду тій же освіті чи медицині, сприяти самоврядуванню і так далі.
В Україні все перевернуто з ніг на голову. Відсутність професіоналізму та корумпованість багатьох із нинішніх кандидатів-мажоритарників та їхніх партій призвели до того, що кілограм гречки є великою цінністю для пенсіонера, спортивна форма — для школяра. У жахливому стані дороги, бракує елементарних речей у дитсадках і поліклініках. А тепер, перед виборами, самі ж творці цієї руїни активно "помагають" знедоленому населенню. Інакше кажучи, спочатку створюють попит на жалюгідні крихти з панського столу, потім їх помпезно роздають. При цьому найчастіше знову ж за рахунок виборців — коштом бюджету, а не партії чи кандидата.
Із боку громадян величезною дурницею було б голосувати, виходячи з міркувань вдячності за всі ті "добрі справи". Бо цим заохочується згубна модель відносин між виборцем і політиком, що перекреслює майбутнє — і власне, і своєї країни. Мудрі й критичні виборці важать не менше, ніж порядні й професійні законодавці. А якщо в державі відсутні й ті, й інші, перспектив вона не матиме.
5 
1
Коментарі