— По многочисленным просьбам ставим группу "Ленинград", — так розважаються у клубі відпочинку на Десні в Києві. Усе узбережжя слухає.
Сформулював для себе, чому не люблю цей російський гурт. "Ленінград" — це віра в те, що все в світі — лайно. Велике, нездоланне, тоталітарне. Лайно скрізь, і ти не можеш із нього вибратися — ось "Ленінград" в одній фразі. Влада лайно, опозиція лайно, Росія лайно, Захід лайно, гламур лайно, антигламур лайно. У росіян глибока духовна традиція релігії лайна починається з ХІХ століття.
Для романтичної наївної української душі "Ленінград" має бути незрозумілим. Ну як це так скрізь лайно. Є ж садок вишневий коло хати, лани й діброви. Є визвольні змагання, майдани, лента за лентою. Є червона рута. Купа класних речей, які не є лайном! До них прагнути й прагнути.
Українці — нація барокова.
Ми послідовники німецького філософа Ґотфріда Ляйбніца, який вірив у множинність світів. І якщо світів нескінченно багато, є велика ймовірність, що деякі з них — не лайно.
Росіяни — нація абсолютистської монархії від Петра до Катерини. Тому схильні вірити в те, що світ — один-єдиний і описується одним простим законом, однією прямою лінією. І цей закон — закон лайна. Від якого "скрыться негде".
Тому для росіян "Ленінград" — це архетип. А для нас — непорозуміння.
Коментарі